Павло Скоропадський – останній гетьман України

Український громадський, політичний і військовий діяч Павло Петрович Скоропадський 29 квітня 1918 року у Києві був проголошений гетьманом України на Всеукраїнському з’їзді хліборобів та протягом семи з половиною місяців стояв на чолі Української  Держави.

Гетьманська держава здобула широке визнання в світі. Дипломатичні відносини з нею встановили Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина, Данія, Персія, Норвегія, Швеція, Італія, Швейцарія, Ватикан, а згодом дефакто 30 держав.

Нова влада багато зробила для поступу науки, освіти, культури. Універсалом його Ясновельможності було створено Українську Академію наук, першим її президентом став В. І. Вернадський. Було також засновано два державні українські університети – в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій, Національний архів, Національну бібліотеку тощо.

Народився Павло Скоропадський 15 травня 1873 р. у німецькому курортному містечку Вісбаден. Дитячі роки пройшли в сімейному маєтку Тростянець у Полтавській губернії (нині - Чернігівщина). Після закінчення Пажеського корпусу у Петербурзі отримав звання корнета, став офіцером Кавалергардського полку, де виконував обов’язки командира ескадрону. Деякий час Скоропадський навчався в Сорбонні.

Кар’єра П. Скоропадського була стрімкою і блискучою. «Його мила від природи вдача була доброю для нього зброєю, що помагала йому виходити щасливо з тяжких у ті часи ситуацій», - згадував один із фронтових соратників Павла Петровича.

15 травня 2013 року виповнилось 140 років від дня народження гетьмана Української Держави. До цієї ювілейної дати в Немирівській центральній районній бібліотеці відбувся урок історичної пам’яті «Сильні світу цього – П. Скоропадський» та проведено бібліографічний огляд літератури, до якого підготовлено книжкову виставку «Я кликав вас під булаву…».

Попри всю суперечливість постаті останнього гетьмана – Павла Петровича Скоропадського, для наступних поколінь українців він лишився символом боротьби за незалежність краю. А ще – німим докором нащадкам, який так гаряче висловив С. Черкасенко у вірші «Гетьман».

     …Я кликав вас під булаву,

    Щоб оповити давню славу,

Щоб на руїнах вже нову

      Створити власную Державу.

Ви за химери бунт зняли,

Ви занехали путь єдину, -

   І що ж натомість здобули? –

                                                           Неволю, голод та руїну!..