В дитячому серці живе Україна

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її поважає і любить, вона – колиска найкращих у світі пісень, вона – вічна надія на волю і кращу долю.

24 серпня  є головним державним святом України – Днем незалежності нашої Батьківщини. Ця дата пов'язана з прийняттям цього дня в 1991 році Верховною Радою України Акта про незалеж­ність. Територія нашої держави була проголошена єдиною  та неділимою. В Україні мають чинність виключно Конституція та закони України.

До Дня Української незалежності в районній бібліотеці для дітей для учнів 5-9 класів підготовлено книжково-ілюстративну виставку-панораму: "В дитячому серці живе Україна". Книги на історичну тематику, цікаві енциклопедичні видання відкривають перед юними читачами сторінки історії Української держави, запрошують до подорожі чудовими куточками нашої Батьківщини, знайомлять з  легендарними постатями України, людьми, що творили та творять її історію сьогодні.

    Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вивчаймо, знаймо і поважаймо її історію, її символи, не даймо нікому скривдити її. Завжди пам’ятаймо, що ми – українці, пишаймося цим.

 Нове відео на блозі http://www.blogger.com/blogger.g?blogID=1713745959926019268#editor/target=page;pageID=1504150680733658692

Твій вільний час і світ твоїх захоплень

«Криниця» - назва літературно-мистецького клубу при Немирівській центральній районній бібліотеці.

Зачерпни водиці-студениці

Із джерелечка бурштинної криниці

Із криниченьки, що в лузі при калині,

Із джерелечка, що з витоків родинних…

О. Вітенко

Як за цілющою водою, так за ліричним словом, творчим доробком, живим спілкуванням тягнуться до «Криниці» любителі прекрасного. Своєрідність роботи клубу зумовлена тим, що кожне засідання несе в собі відтінок новизни.

Немирівщина, як і вся Україна славиться умільцями, цікавими, самобутніми талантами. Ось і на цей раз учасники літературно-мистецького клубу «Криниця» зустрілися з непересічною людиною Левицькою Діною Макарівною. Навіть важко уявити скільки всього вміють її руки: займається макраме, інкрустацією соломкою, шпоном, в’язанням спицями і гачком, флористикою, живописом на полотні та березовій корі, аквареллю, різьбленням, виробами з природного матеріалу.

Засідання клубу розпочала Слюсарчук С.В. – зав. відділом обслуговування, розповіддю про найбільш цікаві моменти творчої біографії майстрині.

 

Вечір пройшов у формі діалогу, спогадів, запитань до Діни Макарівни. Всіх присутніх здивувало, як все, що вона робить, може поєднатись в одній людині.

Багато теплих і щирих слів було сказано на адресу Левицької Д.М. Паламарчук Валентиною Іванівною, Губань тетяною Миколаївною, Марусич Броніславою Миколаївною, Пеньковою Зінаїдою Савівною.

Марусич Тетяна поділилась своїми спогадами про заняття у гуртку будинку школяра, яким керувала Діна Макарівна.

Найкращими вчителями для Діни Левицької, під час занять улюбленою справою, були книги. А помічником у всіх починаннях є чоловік Віталій Миколайович.

Вироби Діни Макарівни радують людей, змушують іншими очима подивитись  на навколишній світ. «Коли бачиш такі роботи, то підіймаєшся над всім буденним», - сказала Марія Данилівна Леськів.

Сьогодні світ захоплень майстрині – це диво-квіти вироблені з шкіри. Розмістились вони на полицях виставки і на перший погляд неначе живі, адже в кожній з них часточка душі Діни Макарівни.

Без книги та журналу не відбувається жодне засідання «Криниці». Перегляд літератури «У країні майстрів», що був представлений присутнім, підготувала та провела бібліотекар читальної зали Ткачук Л.Ю.

Народне мистецтво – вічне, як і народ. Головне, щоб допомогти народним умільцям повно розкритися, підтримати в організації персональних виставок, щоб представити громаді, яка їх належно оцінить. А в цьому завжди поруч з творчими людьми Немирівська центральна районна бібліотека та літературно-мистецький клуб «Криниця».

«Хотіла б я піснею стати…»

Кожним словом, кожним променем думки. кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй – Леся українка.

Народилася вона в сім’ї Косачів у Новгород-Волинському. Їй пощастило народитися у справді інтелігентній та заможній родині: мати – письменниця Олена Пчілка, батько освічений поміщик, який дуже любив літературу. Дядько Михайло Драгоманов, відомий вчений. Надзвичайно обдарована, чутлива, ранима, з глибоким істинним музичним обдаруванням у 10 років несподівано важко захворіла. Це був туберкульоз. З того часу в її очах навічно оселилася печаль…

«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого поетичного слова, як з уст цієї слабосилої хворої дівчини», - відзивався про Лесю Іван Франко.

Прекрасні Подільські пейзажі малювала Леся Українка в циклі поезій «Подорож до моря».

«Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що з роду недоля,

Що горе тебе не знавало!»

Літературний критик Сергій Єфремов називав її вірші «поезією самотності», Дмитро Донцов – її саму – «поеткою українського рісорджименто (відродження)». Її душа поривалась в блакитну далину. Але тлінне тіло хвороба притискала до землі. В серпні 1913 р. з першими променями сонця душа таки вирвалась з обіймів болю і відлетіла на небеса. Земний шлях Лесі українки закінчився – розпочався шлях у вічність. Полетіла на «крилах пісні»…

1 серпня 2013 р. минуло 100 років з дня смерті Лесі Українки. Померла вона в грузинському місті Сурамі, згодом перепохована на байковому кладовищі в м. Києві. 

У Немирівській центральній районній бібліотеці розгорнуто озвучений перегляд літератури «Хотіла б я піснею стати…». 

 

Користувачі бібліотеки мають можливість ближче ознайомитися з життєвим та творчим шляхом великої дочки українського народу та послухати її вірші.