четвер, 21 березня 2013 р.

Ми історію вивчаєм, рідний край свій добре знаєм.


Під такою назвою у районній бібліотеці для дітей до 90-річчя утворення  Немирівського району відбулося засідання історико-краєзнавчого гуртка "Кліо".


Бібліограф  Петрова Л.О. провела з гуртківцями  бесіду, в якій розповіла про славні сторінки історичного минулого нашого району, про  відомих людей, імена яких пов’язані з Немирівщиною. Діти здійснили віртуальну подорож пам’ятними місцями рідного краю.


Потім учасники гуртка об’єдналися у команди "Ерудити" та "Інтелектуали", розгадували історичний кросворд "Моя країна – Україна", завдання вікторини "Я люблю свій рідний край".



Бібліографом  було проведено огляд  книжкової краєзнавчої виставки "Мій край – це серця рідна пристань", підготовленої до 90- ї річниці Немирівського району, яка включає такі розділи: "То рідної землі минула доля", "Рідний край – гордість моя", "У вінку духовної краси". 


З великим задоволенням діти взяли участь у конкурсах, іграх та розвагах. 



Підсумок заняття був таким : історія рідного краю – це частина великої історії України. Ми повинні  любити свій край,  знати його славну історію,  шанувати  людей, що її творять.


вівторок, 19 березня 2013 р.

Поезія - це завжди неповторність


За рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО Всесвітній день поезії був призначений на 21 березня. Це свято відзначається з 1999 року. Формально всі найголовніші заходи на честь поетів усього світу проводяться в Парижі, оскільки саме там розташована штаб-квартира цього структурного підрозділу ООН.
 Рішення про встановлення Всесвітнього дня поезії було прийнято в зв'язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання. Вона формує громадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів. Представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.
 Всесвітній день поезії — це ще й нагадування всім сучасникам про великих поетів, які своїм твердим словом впливали на долі цілих держав і завжди були в пошані.


Напередодні Міжнародного дня поезії в районній бібліотеці для дітей відбулось засідання школи художнього слова "Росинка". Мета діяльності цієї школи виявлення та розвиток творчих здібностей у дітей, формування поетичного смаку, уміння працювати зі словом та засвоєння основ віршування.
Поезія завжди покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття та емоції, збагачувати духовність, розвивати прекрасне, добре, вічне. Саме такі завдання ставить перед собою "Росинка".
Учасники школи – це обдаровані діти, які чують, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, тому й можуть говорити про прекрасне не буденно, а римованими словами .
"Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі", - цими прекрасними поетичними рядками Ліни Костенко відкрила засідання гуртка завідуюча районною бібліотекою для дітей Семененко Г.П. й запросила учасників в неповторний світ Поезії. Діти читали вірші видатних поетів, а також власні поезії. Своєю творчістю вони демонстрували любов до Батьківщини, рідної мови, матері, висвітлювали красу природи. Найактивніші учасниці "Росинки" Драч Є., Немудра Д., Гук Ю., Капричук В., Булейко Н. та Грушковська А. вже мріють про власні збірки поезій.
Потім, член спілки журналістів України Леськів Леся провела творчу лабораторію.
Районна бібліотека для дітей запрошує всіх бажаючих учнів 4 – 9 класів, хто захоплюється поезією та прозою, пише вірші,оповідання, казки та байки стати учасником нашої школи художнього слова "Росинка".
Адже завдання працівників бібліотеки вчасно помітити зернинки таланту в дитини, підтримати її, захистити,благословити, змусити повірити у свої здібності,переконати в необхідності вчитися і розвиватися. Отже, щоб маленькі крильця дитячих душ стали крилами, нам треба дбайливо, обережно, сумлінно плекати ці тендітні паростки.

Слава Шевченкова – слава України


Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала вселюдському сузір’ю геніїв невгасимого Світоча – Тараса Шевченка, Тирано-борця і Пророка, Речника волі, який поставив на сторожі біля своїх земляків, "рабів німих", вогненне слово, а в "Заповіті" дав їм наказ: "Кайдани порвіте!"
День народження і день смерті Тараса Григоровича стоять поряд – 9 і 10 березня. між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю нашого народу, тріумфальним початком і вершинним досягненням нової української літератури.
Із 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту під наглядом жандармів. Трагічно-важкий шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І. Франко: "Він був сином мужика, і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим."
Вже стало традицією у березеві дні на Вінниччині проводити обласний конкурс читців "Кобзар і Україна" організований Управлінням культури і туризму облдержадміністрації та обласним центром народної творчості.
14 березня 2013 року конкурс читців відбувся у Тульчинському училищі культури і нараховував майже 50 учасників. Наш район на конкурсі "Кобзар і Україна" представляла учениця 9 класу НВК № 2 Слюсарчук Анна та була нагороджена Дипломом Управління культури і туризму облдержадміністрації та центру народної творчості, і подарунком – книгою "Моя Вкраїно, мій ти раю…"


Всі присутні на конкурсі читців доторкнулися душею до палкого й нескоренного серця поета, до Шевченкового слова – великого, невичерпного і нескінченного. Ми на вічнім шляху до Шевченка…



четвер, 14 березня 2013 р.

Поет з країни дитинства


У  березні 2013 році виповнюється 100 років від дня народження  Сергія  Володимировича   Михалкова - дитячого письменни­ка, байкаря, драматурга.
Сергій Володимирович Михалков народився 13 березня 1913 року в Москві, в сім'ї вченого-винахідника, професора В.О. Михалкова. Здібності до. поезії у Сергія виявилися вже в дев'ять років. У 1928 році був опублікований його перший вірш "Дорога". Сергій Михалков належить до категорії найпопулярніших, найулюбленіших дитячих письменників.  Його твори – це дитинство декількох поколінь.
До 100-річчя від дня народження відомого дитячого письменника Сергія Михалкова  для наймолодших читачів – дошкільнят та учнів 1-4 класів районна бібліотека для дітей підготувала відкриту книжкову поличку "Поет з країни дитинства". Серед книг поета до уваги маленьких читачів представлені всім відомі з дитинства твори: "Дядя Степа", "А что у вас?", "Бездельник-светофор", "Финтифлюшкин", "Вчера, сегодня, завтра" та ін.


Творчість С. Михалкова для дітей давно подо­лала державні кордони і широко відома у світі: в Болгарії і на Кубі, Польщі, Угорщині та Монголії, Югославії, Румунії та ін. Багато творів перекладено також у США, Німеччині, Голландії, Франції, Японії, Ан­глії, Фінляндії, Китаї, В'єтнамі, Албанії та інших країнах. Багатьма материками та країнами здій­снив подорож невтомний «Дядя Стьопа». Тільки англійською мовою існують три різних переклади цієї знаменитої поеми.
До 2008 року сумарний тираж книг Сергія Михалкова склав, за різними оцінками, близько 300 мільйонів примірників. Багато творів С. Михалкова перекладено на українську мову такими відомими класиками української дитячої літератури, як Богдан Чалий, Грицько Бойко, Наталя Забіла.

вівторок, 12 березня 2013 р.

Немирівський район: моя маленька батьківщина Немирів. Поділля. Наш край.


Знаменна і неординарна подія, яку ми відзначаємо – 90 років з дня створення Немирівського району. 7 березня 1923 року Раднарком УРСР своєю постановою утворив Немирівський район, куди ввійшло більше 50 сіл.
Мудрі слова з прекрасної пісні "З чого починається Батьківщина", з чого ж починається наша мала батьківщина… Про це можна довідатись ознайомившись з літературою про наш край, яка розмістилась на книжковій виставці "Немирівський район – частина України. Мій рідний край, моя земля".
Немирівщина – це земля казково гарних краєвидів. Земля людей різних і несхожих, та все ж поєднаних повітрям, що ним вони дихають, і самою землею, по якій вони ступають. Земля сивих легенд і мелодійних пісень, земля вишивальниць, гончарів, різб’ярів, поетів та художників. Земля, що шанує предків, дбайливо оберігає минувшину і трепетно зазирає у завтрашній день.


Ще у 1989 році в своїй статті "Напишемо історію нашого міста", журналіст Богдан Леськів писав: "немирову судилося протягом багатьох століть стояти на перехресті історичних подій. Майже всі видатні явища, події, переміни і перипетії, якими багата історія рідного краю, так чи інакше пов’язані з Немировом. Немало громадських діячів, письменників побували в наших краях, діяли тут, пов’язували свою долю з нашим містом. Не так вже й мало літературних творів показують наше Поділля і Немирів".
Краєзнавці, яким не байдужа історія нашого міста провели солідну дослідницьку роботу і сторінку за сторінкою вписували історію нашого краю в написані ними книги. 


Неоціненним  скарбом для фондів нашої бібліотеки є краєзнавчі праці: Галини Осіївни Шенк "Немирів крізь віки", "Власники Немирівського палацу", "Козацька слава Брацлавщини", "Нариси з історії Польщі".
Дмитра Малакова "Минувшина Немирова", "По Брацлавщині", "Минуле Немирова", "Немирів у малюнках Григорія Малакова".
Олександра Барнасюка "Історія міста Немирова від найдавніших часів до сьогодення".
Миколи Деніса "Немирівський парк і палац: переплетіння доль".
Василя Деця "Немирівщина від сивої давнини до кінця ХХ ст.", "Приїздіть у Немирів".
Олександра назаренка "Місто Немирів".
Володимира Кузьменка "Немирівський спиртзавод", Богдана Леськіва "Немирівські гетьмани".
Павленко Н. та Шенк Г. "Немирів", П. Петльованого "Біля витоків вічності".
Нариси з історії Немирівського коледжу будівництва та архітектури, НВК № 1 та НВК № 2.
Немирівська ЦРБ у своїх фондах має тематичні папки "Історія Немирівщини в старих фотографіях", "Немирівщина в період колективізації", "Історія м. Немирова", "Немирівщина літературна", "Легенди рідного краю", "Вони перебували, жили і працювали на Немирівщині", "Древні скарби Поділля", "Пам’ятники та пам’ятні знаки Немирівського району" та ін., які користуються незмінним попитом користувачів.


Звичайно, зібрані матеріали стосуються і довколишніх мальовничих сіл, адже не можливо уявити собі без них Немирівський район. Працівники сільських бібліотек разом з учителями шкіл, при підтримці сільських рад досліджують історію свого села. Наша бібліотека поповнилася вже збірочками по історії сіл Червоного, Боблова, Криковець, Никифоровець, Ковалівки, Бугакова, Язвинків, Вишківців, чукова, вищої Кропивни, Глинянця, семенок, Муховець, Нижчої Кропивни та ін.
Сьогодні спостерігається значне пожвавлення інтересу населення до вивчення рідного краю. Ми маємо надію, що вийде ще не одна чудова книга про наш Немирівський район.
Адже, читаючи їх, ми відчуваємо гордість за своє рідне місто, за свій край, бо немирівчанам є чим пишатися. І не тільки в минулому, а й у наш час. Знайдуться спонсори-патріоти нашого краю, що підтримають творчих людей. А районна бібліотека докладе максимум зусиль для їх популяризації.



Завідуюча відділом
обслуговування ЦРБ
С.В. Слюсарчук

"Шевченкові слова – то правда жива".


Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути. Минають роки, десятиліття. Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну. Ніколи не погасне в серцях глибока шана до яскравого сузір’я полум’яних борців за народне щастя, до геніїв, що віддали свій талант рідній Батьківщині. Серед них – Тарас Григорович Шевченко.
11 березня у читальній залі районній бібліотеці для дітей пройшла літературна година "Шевченкові слова – то правда жива"з учнями 7-В класу НВК № 1 (вчитель Деніченко В.П.),  присвячена 199-й  річниці від дня народження Т.Г. Шевченка.



Бібліограф Петрова Л.О. провела бесіду, в якій діти пригадали сторінки життя і творчості Великого Кобзаря. Потім учні познайомились із матеріалами книжкової виставки "Живий у правді вікові", також мали можливість взяти твори Т. Шевченка додому.



Найкращий і найцін­ніший скарб доля дала Шевченку лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйо­нах людських сердець знову і знову збуджуватимуть його твори.
Шевченко - це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Нехай освітиться душа наша вели­кою мудрістю безсмертного генія великого народу!                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

четвер, 7 березня 2013 р.

У вінок Кобзареві


Є люди, які вмирають задовго до своєї фізичної смерті. Деяким же, навпаки,  і після смерті судилося жити у віках. І не тільки жити, а й світити зорею для прийдешніх поколінь. Саме таким світилом для українського народу є Великий Кобзар – Тарас Григорович Шевченко. 9 березня 1814 року у селі Моринцях у кріпацькій сім'ї Шевченків блиснув у вік­ні єдиний на село вогник: народився новий кріпак для пана, а для України - її великий співець Тарас Шевченко.
Всього 47 років прожив Шевченко, з них 24 – у кріпацтві, 10 – у солдатській неволі, лише 13 років – на волі, вільною людиною. Та пам’ять про геніального українського поета і художника, борця за кращу долю України  майже два століття не вмирає у людських серцях. Його твори житимуть вічно, завжди хвилюватимуть струни людської душі.
До 199-річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка в рамках року дитячої творчості районна бібліотека для дітей провела конкурс малюнків, прозових та поетичних творів "У вінок Кобзареві".




В конкурсі взяли участь учні 3-9 класів шкіл міста. Дитячі роботи були різні, кожна дитина проявила свої здібності, уміння, фантазію, творчість.
6 березня в читальній залі районної дитячої бібліотеки були підведені підсумки конкурсу. Бібліограф дитячої бібліотеки Петрова Л.О. провела коротку бесіду про життя і творчість видатного Кобзаря.







Всі без винятку учні були нагороджені призами.

 

Шевченко для всіх нас сьогодні це не тільки  те, що вивчаємо в школі, це те, чим ми живемо. Ми вчимося у Тараса шанувати і любити рідну землю, рідний народ, рідну мову.

понеділок, 4 березня 2013 р.

Щасливий дар – творити для дітей


     Я хочу, щоб у мирній творчій праці
 Квітчались села й кращали міста,
 Щоб син мій будував ясні палаци,
Щоб колосилась нива золота.
Н. Забіла
Наталя Львівна Забіла - перший лауреат лі­тературної премії їм. Лесі Українки. Письмен­ниця, яка по праву вважається зачинателькою су­часної української дитячої літератури.
5 березня 2013 року минає 110 років з дня народження видатної дитячої поетеси. Для наймолодших читачів, учнів 1-4 класів та дошкільнят, в районній бібліотеці для дітей підготовлено відкриту книжкову поличку: "Щасливий дар – творити для дітей" та проведено бесіду з учнями 3-4 класів. Маленькі читачі можуть прочитати твори Наталі Забіли, написані для дітей і про дітей, дізнатися про життя і творчість поетеси зі статей у періодичних виданнях бібліотеки.


Бібліограф дитячої бібліотеки Петрова Л.О. познайомила дітей із змістом бібліографічного покажчика "Мовою матері", який виданий  до 110-ї річниці з дня народження Наталі Львівни Забіли. Даний покажчик містить інформацію про творчий шлях письменниці, коротку інформацію про всі книги авторки, які наповнюють полиці дитячої книгозбірні.


Наталя Забіла - не лише відома поетеса, але й талановита казкарка. В її материнських казках багато вигадки, ніжності, старання, щоб було і цікаво, і повчально, і мальовниче. Творчість Забіли - це справжня «материн­ська книга», яка весело і цікаво розповідає про світ речей і природу, вчить правил поведінки та формує певні уявлення про мораль. Письменниця подарувала дітям майже двісті кни­жок. Розмову Н. Забіла вела з читачем серйозно й шаноб­ливо про речі важливі, вселюдські моральні цінності та пріоритети, що залишаються не­змінними в усі часи. Саме тому книжки пись­менниці й донині читають, знають і люблять.