27 липня в центральній районній бібліотеці був влаштований перегляд літератури "Не піду із життя я ніколи", присвячений 110-річчю від дня народження українського письменника Ярослава Олександровича Галана.

Сьогодні навколо постаті й творчості Я. Галана точаться дискусії. І це зрозуміло: переоцінка цінностей змушує ще і ще раз замислитися над долею письменника-публіциста, який своїм суспільним і естетичним ідеалом вважав радянську владу, ідеї соціалізму і проніс їх через усе життя.

Водночас немає підстав перекреслювати всю художньо-публіцистичну спадщину Галана. Бо є велика правда в його нарисах і статтях 30—40-х років про долю західноукраїнського краю, його історію і культуру, про соціальний і національний гніт в умовах польської окупації, про одвічний потяг галичан до великої України.

І сьогодні передають атмосферу часу твори Галана про боротьбу проти фашизму, про господарську і культурно-освітню роботу, яка почалася на щойно визволеній території.

Як творча особистість Галан найвиразніше зреалізував себе в драматургії. У його доробку — п'єси різних жанрів: романтичні драми «Дон-Кіхот із Еттенгайма» і «Вантаж», сатирична комедія-памфлет «99 %», соціальна драма «Вероніка», соціально-психологічні драми «Осередок» і «Любов на світанні», трагедія «Під золотим орлом».

Різнобічність доробку Галана виявилася і в його прозовій спадщині: оповіданнях, нарисах, памфлетах, фейлетонах, повісті «Гори димлять». Повість, як і деякі оповідання, написана польською мовою.

Діапазон творчого самовираження Я. Галана дуже широкий. Увійшовши в історію нашого письменства, він залишив вагомий і яскравий слід у драматургії, публіцистиці, художній прозі і театральній критиці.

В Центральній районній бібліотеці пройшов І-ий тур Всеукраїнського конкурсу світлин «В об’єктиві я і книга».

Метою конкурсу є популяризація читання, книги засобами мистецтва фотографії.

Завдання конкурсу:

- активізація діяльності бібліотек, які обслуговують юнацтво, молодь, як центрів з підтримки та розвитку читання;

- впровадження нових візуальних форм виховання читацької культури серед юнацтва та молоді;

- виявлення творчого потенціалу бібліотекарів, користувачів та осіб, причетних до формування навичок роботи з книгою, читанням;

- виявлення цікавих (ексклюзивних) світлин, які відображають людину під час читання.

Переможцем конкурсу стала Ольга Січкар, викладач Немирівського коледжу будівництва та архітектури.

Її кращі роботи будуть надіслані в м. Вінниця для участі в ІІ-му турі конкурсу на обласному рівні.

У місті Читайликів

Всім відомий вислів: "Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, хто ти". Людина, яка любить і вміє читати, - щаслива, вона оточена безліччю розумних і вірних друзів. Ці друзі – книги.

Книги зустрічають нас у ранньому дитинстві та супроводжують усе життя. Вони змушують нас працювати над собою, безперервно вдосконалюватися, щоб ми могли стати справжніми людьми – гідними громадянами суспільства.

Книжковий світ великий, заманливий та різноманітний. Для наймолодших читачів районної бібліотеки, учнів 1-4 класів, бібліотекарі підготували книжкову виставку "У місті Читайликів". Ця виставка – своєрідна книжкова подорож "казковим потягом", який зупиняється на окремих станціях. Так, станція "Державна" знайомить маленьких читачів з книгами про нашу Батьківщину, символіку, свята, традиції українського народу.

Зупинившись на станції "Технічних див", діти зустрінуться з книгами, що розповідають про відкриття та винаходи, науку і техніку, вітрильники, кораблі, автомобілі, історію речей.

Завітавши на станцію "Мандрівник", юний читач зможе поринути у дивовижний світ географії, відкриттів, подорожей, пригод, мандрів.

Багато яскравої, пізнавальної літератури на польській та англійський мові діти зможуть переглянути на станції "Іноземних мов".

Кінцева зупинка книжкової виставки – станція "Сюрприз". Тут малеча має змогу прочитати найновіші, найкращі книги із серії "Хіт".

Зелене Купало в літо упало

З глибини віків прийшло до нас свято Івана Купала. Припадає воно на день літнього сонцестояння – 7 липня, а сягає витоками вглиб тисячоліть – свято води, сонця, буяючої зелені, молодості та кохання, яке святкували ще трипільці.

За народними повір’ями, у цей день відбувалися різні дива: цвіла папороть, земля відкривала свої скарби, а сонечко спускалося з неба, щоб викупатись у річці. А ще здійснювалися всі-всі бажання.

Купальське свято об’єднало чимало дійств, основний символ – вогонь, уособлення небесного сонця.

На мальовничих берегах парківських ставків силами працівників Немирівського районного будинку культури та Немирівської центральної районної бібліотеки було організовано та проведено театралізоване свято Івана Купала.

Яскраве, багате, з великою кількістю дзвінких пісень, музик, хороводів, інсценівок, очищаючих обрядів свято відшуміло, але в серцях згадку про себе обов’язково залишило.

«Де Бог тече – земля легенд і сонця»

Визначній події – 80-річчю утворення Вінницької області було приурочено чергове засідання літературно-мистецького клубу «Криниця», що діє при Немирівській центральній районній бібліотеці.

Вінниччина – наш чудовий, неповторний край. Земля, де тяжіє пшеничний колос і шепочуть про щастя сади, де будять світанки дзвінкоголосі жайворонки і в росі купається сонце. Скільки про наш край сказано прекрасних слів, скільки пісень складено.

Надзвичайно красива розкішна природа з якою вирішили поріднитися «криничани», організувавши виїзне засідання у мальовничий куточок Південного Бугу, де розмістилось прекрасне, ошатне село Воробіївка, де річка розлилась в широке плесо, густо всипане валунами.

Первозданна природа, незвичайний краєвид і шум води, що ніби створює своєрідну музику, викликає ні з чим незрівнянне почуття: неначе потрапляєш у казку.

Все це – наша мала Батьківщина, що поєднала в собі всі щедроти України.

Південний Буг красою тут цвіте,

Прекрасне все і ліс, і гори, і долини,

І навіть камінь у воді росте…

Найулюбленіше місце всіх воробіївчан – «широкий камінь». Великий широкий камінь, що заходить далеко у воду, на якому разом сідало вісімнадцять панночок, співали і пускали вінки на воду, просили у води  гарної вроди і долі щасливої. Камінь був улюбленим місцем жіноцтва Воробіївки на якому вони прали білизну, відпочивали.

З цим каменем пов’язана легенда, яка передається з покоління в покоління, що в сиву давнину, коли на україну нападали турецькі завойовники їх теж вабили береги та води ріки Південний Буг, напували вони своїх коней лиш в тих місцях де росте аїр.

Одному з воєначальників ворожого війська сподобалась красуня – дівчина, яку він повелів викрасти і привести до нього.

А воїнам-яничарам дав наказ витесати з гранітної скали і знести у ріку великий камінь, щоб бавитися з красунею на тому камені. З тієї пори стали називати його «широким каменем».

Побували і ми на «широкому камені» та почули цю легенду. Росте він у воді і по цей час.

Недалеко від «широкого каменя», під горою б’є джерельце і тече з нього прозора холодна водичка. Напившись цілющої джерельної води ми продовжили свою екскурсію до так званого «бращака» по мальовничих луках, вздовж ріки Південний Буг уквітчаного лататтям, попід сосновий ліс до «границі» між землями сіл Воробіївки і Стрільченці.

Настрій у всіх був піднесений і бадьорий, повертались додому з букетами польових квітів, сповнені незабутніх вражень.

«Рідний край… Що може бути дорожчого і милішого для кожного з нас, з ним пов’язані найкращі думки, заповітні мрії і радості життя»,- писав наш земляк, журналіст, краєзнавець В.С. Дець.