Роль бібліотеки в системі інтелектуального та духовного збагачення дітей

Пріоритетним напрямом діяльності будь-якої бібліотеки сьогодні залишається просування і популяризація читання. Разом з тим сьогодні підвищується соціальна роль бібліотеки для дітей  як осередку інформації,  місця задоволення інтелектуальних і духовних потреб юних користувачів. З метою  надання методичної і практичної допомоги сільським  бібліотекарям в читальному залі Немирівської центральної районної бібліотеки було проведено семінар для сільських бібліотекарів "Роль бібліотеки в системі інтелектуального та духовного збагачення дітей".

На заході із доповіддю  по даній темі виступила завідуюча районною бібліотекою для дітей Семененко Г.П. 

З консультацією "Нетрадиційні форми роботи на допомогу інтелектуальному та духовному вихованню дітей" виступила  бібліотекар по обслуговуванню дітей старшого віку Дремлюга М.В. 

"Роль гуртка у формуванні і розвитку творчих здібностей дітей" висвітлила бібліограф РДБ Петрова Л.О.

Вміло поєднали теоретичні та практичні завдання у консультаціях  "Використання можливостей періодики в інтелектуальному розвитку дитини"- бібліотекар читального залу Семенько Л.А. та  "Бібліоіграшка, або як зробити бібліотеку цікавою" – бібліотекар абонементу 1-4 класів Гайдей О.Д. 

У рамках семінару бібліотекарі переглянули урок–реквієм "Схилімо голови в скорботі" підготовлений учасниками історико–краєзнавчого гуртка "Кліо". 

До уваги присутніх також були представлені презентації та відеофільм про найцікавіші виставки  та масові заходи районної бібліотеки для дітей. 

Схилімо голови в скорботі

Мало знайдеться не тільки в історії України, а  й світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-33 років. Голод - це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у  вітчизняній, ні у світовій історії.

Людиноненависницький комуністичний режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати "комунізм" – квітуче життя для можновладців – на кістках мільйонів. 

Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1932-33 років  було присвячене засідання історико-краєзнавчого гуртка "Кліо".

Перегортаючи трагічні сторінки нашої історії, діти зачитували листи та спогади своїх ровесників, які пережили голод 1932-33 років. Болем та відчаєм за життя людей наповнювалася поезія учнів про події Голодомору в Україні.

До уваги присутніх бібліотекарі районної бібліотеки для дітей підготували виставку-реквієм: "Не загаси свічу пам’яті".

Доповненням до заходу був перегляд відео матеріалів про трагедію українського народу на пісню О. Білозір  "На вікні свіча". В пам’ять про живих і ненароджених, про тих, хто недолюбив і недожив, про всіх, невинно закатованих під більшовицькою владою, було запалено свічку пам’яті.

Від свічки пам’яті спалахнули маленькі вогники кожного з учасників з надією на те, що у цьому полум’ї згорить страшний спадок Голодомору, згинуть нещирі частинки наших душ, а шлях у майбутнє буде прямим і світлим.

Великомучеників нашої історії присутні пом’янули хвилиною мовчання. Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив: їх діти та онуки. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі. 

До Дня пам'яті жертв голодомору

У неї щасливий талант

Літературно-мистецький клуб "Криниця", що діє в Немирівській центральній районній бібліотеці провів чергове засідання "Бентежать спогади".

Учасники "Криниці" відкрили для себе вперше ім’я Гуріної Людмили Іванівни. Нашої землячки з Липовецького району, яка вже 40 років проживає в м. Харкові, а в даний час є гостею нашого міста, відпочиває у санаторії "Авангард".

Перед нами постала глибока, особлива, цікава, абсолютно відверта людина – поет, прозаїк, гуморист.

Людмила Іванівна читала вірш за віршем і були вони самобутні і хвилюючі. Чулись у них туга за рідним краєм, батьківською хатою, гордість за нашу країну. А ще мелодійні вірші про кохання та казки передані у віршованій формі.

У Людмили Гуріної щасливий талант висловлювати усі прояви думок і життя у поезії. Слухали поетесу з нестихаючою увагою.

Працівники бібліотеки стараються зробити все можливе, щоб не пересихала криниця нових зустрічей.

І запалали свічки болю і пам’яті

Пам’ять – нескінченна книга в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Історична пам’ять: наше уявлення про минуле, яке потрібно відновлювати. На привеликий жаль багато сторінок у нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражаючі сторінки, де смертельним шрифтом вкарбовано слова: голод, голодомор.

23 листопада  –  день вшанування загиблих у час голодомору 1932-1933 р.р. Відзначаючи раз у раз річницю, ми з новою силою усвідомлюємо, що цілеспрямована злочинна акція проти українського народу не є історичним минулим. Вона й зараз болить і нагадує про себе.

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від штучного голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках учнями 10 Б класу НВК № 2 та вчителькою правознавства Остапчук Надією Миколаївною спільно з відділом обслуговування Немирівської ЦРБ було проведено годину пам’яті "Голодом вбивали нашу державу. Не вбили тоді, не вб’ють і тепер".

Захід розпочала Надія Миколаївна поєднавши у своєму виступі історичне минуле і події сьогодення: день гідності і свободи, роковини Майдану, Помаранчеву революцію, Революцію гідності.

Завідуюча відділом обслуговування Слюсарчук С. провела бібліографічний огляд літератури про голодомор на Вінниччині, яка була розміщена на книжковій виставці "Чорним бенкетом червоно розгулявся 1933".

Про причини голодомору, голодомор як національну трагедію, наш край в жахливі роки 1932-1933 р.р., про наслідки голодомору для держави розповіли учні: Іра Соломон, Аня Яровенко, Мар’яна Кривонос, Данканич Віктор, Миронюк Іра, Автухова Іра, Корж Таня, Бойчук Ліна.

Прозвучали важкі цифри і факти. Та українці вільнолюбива нація, в 1932 р. відбулось 125 селянських виступів, тисячі повстанців.

Довгі роки нам прищеплювали хибне уявлення про минуле України. На теперішній час суспільство зрозуміло через які випробування пройшла Україна і через які доводиться проходити сьогодні.

Нація формується зараз і бачимо героїзм, мужність, відданість наших військових, волонтерів і взагалі громадян України, Немирівчан.

Веселкова наша мова

9-го листопада ми відзначаємо велике свято - День української писемності та мови. Свято було встановлене Указом Президента України в 1997 році. А святкуємо ми його на честь українського літописця Нестора. Саме з нього, вважають дослідники, і починається писемна українська мова.

Мова - живий організм, який розвивається за своїми законами. Це нетлінний скарб століть, що передається від покоління до покоління і об’єднує минуле й прийдешнє. Це - спадкоємність не лише в межах роду, а й народу. Ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя. Мелодійна, ніжна, солов’їна - не вистачить слів, щоб описати нашу рідну українську мову. Сьогодні нею розмовляють близько 45 мільйонів людей, і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

До Дня української писемності та мови в районній бібліотеці для дітей бібліотекарем Гайдей О.Д. була проведена мовознавча година: "Кращої, ніж рідна, мови не буває" з учнями 5-А класу НВК № 1.

Бібліотекарі підготували перегляд: "Веселкова наша мова" для читачів – учнів 5-9 класів. Підібрана література розповідає про історію української мови, її багатство та красу. До уваги юних читачів також представлені довідково-інформаційні джерела: словники, довідники, енциклопедії української мови.

Якими побачить українців світ - залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та багатознаючими, хочемо належати людству. Хочемо бути в його розумі не мертвою, а сяючою клітиною, а для цього маємо засвітитися любов'ю до рідної мови. Тож давайте оберігати, плекати та звеличувати українську мову. Адже як сказав великий український вчений, мовознавець Іван Огієнко, "мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб".