четвер, 1 серпня 2013 р.

«Хотіла б я піснею стати…»



Кожним словом, кожним променем думки. кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй – Леся українка.
Народилася вона в сім’ї Косачів у Новгород-Волинському. Їй пощастило народитися у справді інтелігентній та заможній родині: мати – письменниця Олена Пчілка, батько освічений поміщик, який дуже любив літературу. Дядько Михайло Драгоманов, відомий вчений. Надзвичайно обдарована, чутлива, ранима, з глибоким істинним музичним обдаруванням у 10 років несподівано важко захворіла. Це був туберкульоз. З того часу в її очах навічно оселилася печаль…
«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого поетичного слова, як з уст цієї слабосилої хворої дівчини», - відзивався про Лесю Іван Франко.
Прекрасні Подільські пейзажі малювала Леся Українка в циклі поезій «Подорож до моря».
«Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що з роду недоля,
Що горе тебе не знавало!»

Літературний критик Сергій Єфремов називав її вірші «поезією самотності», Дмитро Донцов – її саму – «поеткою українського рісорджименто (відродження)». Її душа поривалась в блакитну далину. Але тлінне тіло хвороба притискала до землі. В серпні 1913 р. з першими променями сонця душа таки вирвалась з обіймів болю і відлетіла на небеса. Земний шлях Лесі українки закінчився – розпочався шлях у вічність. Полетіла на «крилах пісні»…
1 серпня 2013 р. минуло 100 років з дня смерті Лесі Українки. Померла вона в грузинському місті Сурамі, згодом перепохована на байковому кладовищі в м. Києві. 


У Немирівській центральній районній бібліотеці розгорнуто озвучений перегляд літератури «Хотіла б я піснею стати…». 
 

Користувачі бібліотеки мають можливість ближче ознайомитися з життєвим та творчим шляхом великої дочки українського народу та послухати її вірші.

1 коментар: