Час і досі не загоїв рани.

15 лютого 2013 року минає 24 роки з дня закінчення війни в Афганістані.  Це була страшна, неоголошена війна, що розтяглася на цілих 10 ро­ків. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат покинув Афганістан. Нині цей день в Україні відзначається як День па­м'яті жертв війн і миротворчих операцій.

Афганська війна назавжди залишиться болем у серцях нашого народу. Далекий грудень 1979 року. Далека та чужа країна Афганістан. Безглузда війна. Скіль­ки смертей, скільки горя за 10 років. Проте ця безг­луздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забу­тим.  Аби не забути - треба пам'ятати, а щоб пам'ята­ти - треба знати. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями - вони свято вірили, що ви­конують інтернаціональний обов'язок. Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців. З них 2 378 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами.

До Дня пам’яті жертв війни і миротворчих операцій в районній бібліотеці для дітей для учнів 6-9 класів підготовлено перегляд літератури про Афганські події далекого 1979 року « Афганськими дорогами».

Покоління воїнів-афганців пройшло кривавими дорогами афганської війни, залишаючи на них життя і біль втрат. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців. Вони пройшли афганськими дорогами, вони і є тією пам’яттю, що пише історію.