Батько української байки

Вербовий шлях,кленовий посох,

Перепочинок де-не-де,

Мудрець, замріяний філософ,

До дальніх правнуків іде.

                                                          П. Дорошенко

На межі двох  періодів  історії українського письменства – давнього й нового – височить постать Григорія Савича Сковороди. Те, що лишив він  нам у спадок, - це цілюще, життєдайне джерело, з якого черпатимуть наснагу ще десятки нових поколінь.

Від покоління  до покоління, із уст в уста, із книжки в книжку передаються оповіді про Григорія Сковороду. В ньому завжди вражала і вражає подиву гідна цільність натури і принциповість. Григорій Савич до самої смерті жив мандрівним життям, дав рідкісний приклад гармонії  слова і діла, науки та життя. Він навчав, як жив, а жив, як навчав.

Художня проза письменника – це збірки «Байки харківські» та «Сад божественних пісень». Байки як жанр часто зустрічалися в давній українській літературі і фольклорі. За Сковородою, байка має сприяти у пошуках і розкритті вічної істини, його байки були спрямовані на відкриття суспільних болячок, підносили дух громадської гідності, культ розуму, картали світ зловживань, обдурювання, кар’єризму, вельможного самодурства, чинопочитання, наживи, самохвальства, тупоумства. «Сад божественних пісень» створювався протягом 1757 – 1785 років. Збірка є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві  події, роздуми, ліричний настрій їх автора.

До 290 -  річчя з дня народження видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога Григорія Савича Сковороди у районній дитячій бібліотеці для учнів 5-9 класів підготовлено ілюстровану виставку «Батько української байки».

Виставка складається з трьох розділів. У першому розділі « Світ ловив мене, та не впіймав» читачі зможуть переглянути посібники та довідники і  познайомитись з життєвим та творчим шляхом письменника.

Другий розділ виставки « Мудрості вселюдської скарбниці відкривав» знайомить  з  творами Григорія Сковороди, які є в дитячій книгозбірні, зокрема збірками «Сад божественних пісень», «Байки харківські», «Розмова про істинне щастя» та іншими.

У третьому розділі  «Символ української духовності» зібрані матеріали про значення творчості Григорія Савича в українській літературі та дані про  вшанування  пам’яті великого сина українського народу.

Своєю творчістю Сковорода підсумував найвищі досягнення давнього українського письменства. В його творчій постаті виразно виявилися  риси новочасного письменника зі своїми власними поглядами на життя.

За словами Івана Франка, він є найвидатнішим за своєю індивідуальністю поетом  у староруській і давній  українській літературі на величезному просторі – від автора «Слово о полку Ігоревім» до Котляревського і Шевченка.