Як будуть здоровими діти рости,

 то буде країна багатством цвісти

1 червня – Міжнародний день захисту дітей. Діти – це наше майбутнє. Від того, в яких умовах вони знаходяться, хто їх ото­чує, залежить їхнє життя в дорослому віці. Ще й сьогодні тисячі дітей не мають можливості нормально жити і розвиватися, вчитися і ліку­ватися. Тому різні громадські організації бага­тьох держав, у тому числі дитячі, спираються на Конвенцію ООН про права дитини, борються за щасливе, достойне життя будь-якої дитини у всіх куточках землі.

У людей завжди була необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не мала жодних прав, якщо в неї не було сильного покровителя, який бажав би допомог­ти їй у розв'язанні суперечок. Людям потрібно було знайти такого захисника, який міг би примусити державу поступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадян і постійно піклуватися про них. Роль такого захисника взяла на себе міжна­родна організація ООН.

В 1989 році ООН прийняла окре­мий документ під назвою «Конвенція про пра­ва дитини». У ній говориться, що всі держави зобов'язані дотримуватися прав кожної дитини.

 До Міжнародного дня захисту дітей районна дитяча бібліотека для учнів 1-4 класів підготувала інформаційну хвилинку: "Як будуть здоровими діти рости, то буде країна багатством цвісти".

Відповідно до «Конвенції про права дити­ни» всі діти є рівними у своїх правах. Вони мають право:  на любов та піклування;  на повноцінне харчування; на освіту; на відпочинок; на медичну допомогу; на інформацію; мають право на власну думку; мають право на особисте життя; не повинні залучатися до примусової праці; не повинні стати жертвами насильства. Тому діти мають  знати свої права.

 

«То України код» – 1150 років слов’янській писемності

«В Селуні (тепер м. Салоніки, Греція) єсть муж, іменем Лев, є в нього сини, які знають слов’янську мову, Кирило і Мефодій, вправні філософи. Почувши про те, грецький цар Михайло послав по Кирила і Мефодія, коли вони прийшли, сказав їм такі слова: «От прислала до мене послів слов’янська земля. Просить учителів собі, які могли б витлумачити святі книги, бо того вони прагнуть».

І умовив їх цар, і послав їх у Словінську землю до Морави. Коли ж брати прийшли, почали вони складати азбуку слов’янську і переклали «Апостола», Євангеліє, а потім переклали Псалтир та інші книги. І раді були словіни, коли почули своєю мовою силу і мудрість писання». Так розповідається в літописі «Повість минулих літ», пам’ятці української писемності  ХI-ХII ст. про перших вчителів слов’ян Кирила і Мефодія, які переклали слов’янською мовою церковні книги, записавши їх з допомогою складеної Кирилом (мирське ім’я Костянтин) близько 863 р. слов’янської абетки. Названа вона на честь творця слов’янської писемності просвітителя Кирила – кирилицею.

Громадськість України, Росії, Білорусії, Болгарії, Чорногорії, Македонії, Сербії та ще низки країн відзначає символічну 1150-у річницю заснування слов’янської писемності.

З нагоди цієї дати у Немирівській центральній районній бібліотеці відбулось вшанування святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Діє книжкова виставка-калейдоскоп «То України код», що відкриває історичні аспекти внеску братів в історію освіти, культури слов’янських народів та розвиток писемності.

Літо – пора екскурсій

Традиційно по закінченню навчального року в районній дитячій бібліотеці для дітей проходять екскурсії для першокласників. Нещодавно знайомились з Королівством Книг – дитячою бібліотекою учні 1-Б та 1-В класів НВК № 1 (класоводи Рябоконь Н.М. та Станіславенко Л.Є.) та першокласники школи-сад міста Немирова (класовод Мороз В.І.).

Дітей радо зустріла Королева Книг, запрошуючи до цікавої "подорожі" з казковими героями. Першокласники розповідали вірші, прислів’я, приказки, читали гуморески, загадували загадки.

Малята показали кмітливість та ерудицію і отримали посвідчення: "Читач районної дитячої бібліотеки".

А діти, що були записані до бібліотеки раніше і прочитали багато книг, отримали в нагороду медаль:"Кращий читач дитячої бібліотеки".

Сповнені гарних вражень  від зустрічі в бібліотеці, діти поверталися до школи.

Всесвітній день без тютюну

Всесвітня організація охорони здоров'я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем боротьби з палінням. Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - досягти того, щоб у XXI столітті проблема тютюнопаління зни­кла. XXI століття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином продовжується. У цей день уся світова спільнота вважає за необхідне якнайкраще поінформувати людей про небезпечність уживання тютюну.

Кинути палити нелегко. Відомо, що нікотин викликає сильну залежність, і всі ми знаємо людей, які спробували кинути, але всього лише через кілька місяців знову почали курити. Сьогодні ми знаємо про існування ефектив­них методів лікування, а також про засоби, що замінюють нікотин. Вони повинні стати більш широко доступні, їхня вартість повинна знижуватися, щоб курці в усіх країнах могли собі дозволити придбати їх.

Доброю новиною є те, що можна знайти іс­тотні переваги для здоров'я, кинувши курити. Ті, хто кинув курити у віці 30-35 років, ма­ють тривалість життя таку ж, як і тривалість життя тих, хто ніколи не курив.

До Всесвітнього дня боротьби з  тютюнопалінням районна бібліотека для дітей підготувала тематичний перегляд літератури: "Всесвітній день без тютюну" для учнів 5-9 класів. Читачі знайдуть багато корисної інформації про шкідливість куріння, його негативний вплив на дитячий організм, про те, як позбавитися цієї шкідливої звички, зберегти своє здоров’я і зробити своє життя  щасливим. Відомо, що, покинувши палити, людина не тільки збереже власне здоров’я, але й перестане шкодити здоров’ю оточуючих. 

У казку на гостини

Під такою назвою у районній бібліотеці для дітей 28 травня відбувся бібліотечний урок з учнями НВК № 1:  1-В класу (класовод Бондарчук Н.В.), 2-Б (класовод Макарчук А.В.). Разом з бібліографом дитячої бібліотеки Петровою Л.О. діти поринули у чарівний світ казки: пригадали сюжети знайомих казок, зустрілися з головними героями.

 На уроці було використано ігровий момент: "Довідкове бюро бібліотеки". Герої казок потрапили до чарівного кошика та забули там свої речі  ньому. Малята із великим задоволенням відгадували, хто з казкових героїв загубив річ та з якої він казки. А речі були різні: іграшкова ріпка, кришталевий черевичок, золотий ключик, казкове яйце. Також до кошика потрапили:  іграшковий Вінні-Пух, Колобок, Їжак та Зайчик.

Бібліотекар абонементу 1-4 класів Гайдей О.Д, зробила аналіз відвідування та читання дітьми у дитячій бібліотеці протягом навчального року, а найбільш активні читачі були нагороджені медалями "Кращий читач дитячої бібліотеки".

Маленькі читачі отримали можливість взяти в дитячій книгозбірні улюблені книги та журнали додому. 

«Архітектурні злети Владислава Городецького»

Людина живе, допоки її згадують. Архітектор В. Городецький нагадує про себе своїми творами та живе в Україні, Польщі, Ірані.

Владиславу Владиславовичу Городецькому в цьому році виповнилося 150 років від дня народження.

Повне ім’я його Лешек Дезидерій Владислав Городецький. Народився 23 травня 1863 року в с. Шолудьки Брацлавського повіту Подільської губернії (нині Немирівського району Вінницької області). В сім’ї старовинного польського шляхетного роду з Поділля.

З дитинства він бачив красу подільської природи та велич маєтків у Шолудьках, Жабокричі, Немирові, Печері, Шпикові та інших резиденціях сусідів-поміщиків.

Середню освіту В. Городецький здобув в Одеському реальному училищі при євангелічній лютеранській церкві св. Павла. Саме тут проявився талант Городецького до рисування, що дозволило майбутньому архітектору без особливих зусиль стати студентом архітектурного відділення Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі і закінчити її у 1890 році.

Творча діяльність Владислава Городецького розпочалася у Києві. Чудовий інженер, епатажний архітектор, аристократ, мандрівник, художник, письменник і навіть авіатор, він не лише люби Київ, а своїм непересічним талантом, фантазією, працелюбством він збагатив архітектурний вигляд Києва рисами дивними і незабутніми. Це Музей старовини і мистецтв (нинішній Національний художній музей), римо-католицький костьол св. Миколая, Караїмську кенасу, два будинки Російського страхового агентства, власний маєток на Банковій, 10, так званий «Будинок з химерами», зведений у 1903 р.

Чого тільки не почуєш біля будинку, особливо драматичного – дочка, яка насправді прожила довге життя, в переказах нібито загинула у хвилях Середземного моря, а красуня-дружина начебто померла від сухотів.

Насправді ж Городецький В.В. прожив красиве і майже безжурне життя , а творчість його – це прекрасна пісня. Загалом же продовж київського періоду творчості Городецький здійснив десятки проектів.

У своєму рідному краєві архітектор залишив у спадок одну з перлин його творчості – мавзолей графів Потоцьких у с. Печера Тульчинського району.

Про талановитого земляка більш детальніше користувачі Немирівської центральної районної бібліотеки мають можливість дізнатись з літератури розміщеної на книжковій виставці «Геній монументального епатажу».

Архітектурна спадщина, Владислава Городецького яскраве творче явище в історії архітектури України, за яким стоїть яскрава особистість.

Немирівська центральна районна бібліотека співпрацює з педагогічним, студентським колективом коледжу та заступником директора з виховної роботи Головеньком В.М. у підготовці та проведенні заходів, які відбуваються у навчальному закладі. Так, з нагоди  150 річного ювілею В. Городецького, у коледжі відбувся вечір історичної пам’яті.

На заході виступили директор коледжу Молодих В.Л., викладач, краєзнавець, учасниця літературно-мистецького клубу «Криниця»            Шенк Г.О., студенти підготували презентації з допомогою мультимедійного обладнання про творчість архітектора.

Людина мистецького обдарування Владислав Городецький був неабиякою особистістю, а його доля – дивовижною: він пішов у вічність залишивши людям чудові зразки архітектури.

У немирові, біля коледжу будівництва та архітектури, в 2006 р. Городецькому встановлено пам’ятник.

Людина-легенда

Ще за життя ім'я архітектора Владислава Городецького було овіяне легендами, а його дивовижні витвори стали не лише відомими, але й улюбленими. Інтерес до його архітектурної спадщини з плином часу не згасає, бо в ній закладено те, що можна з повним правом віднести до мистецтва самого високого гатунку.

Людина живе, допоки її згадують. Архітектор В.Городецький нагадує про себе своїми творами. В творчому доробку славетного зодчого численні споруди: храми, палаци, маєтки, музеї і мавзолеї, лікарні, виставочні павільйони, заводи і фабрики та немало іншого. Він живе в Україні, Польщі, Ірані, живе в гарних будівлях, залишених людям.

До 150-річчя від дня народження нашого земляка, видатного архітектора епохи модерну в районній бібліотеці для дітей для учнів 5-9 класів підготовлено перегляд літератури: "Людина-легенда", а з учнями 7-В класу НВК №2 проведено бесіду:"Архітектор століття" про життєвий та творчий шлях В.Городецького.

Відомо, що народився майбутній архітектор Лєшек Дезидерій Владислав Городецький 23 травня 1863 року в селі Шолудьки Брацлавського повіту Подільської губернії. Городецький був талановитою людиною, фахівцем високого класу, чудово знав і вміло використо­вував архітектурні стилі різних часів і народів. А ще відзначався дивовижною працездатністю. На пошану пам'яті славетного сина подільської землі одна із вулиць Києва яку він проектував, де спорудив кілька будинків, певний час жив, носить його ім’я, а у нашому місті споруджено пам’ятник  славному архітектору-земляку.

Архітектурна спадщина В.Городецького - яскраве творче явище в історії архітектури України, за якими стоїть яскрава особистість.