В дитячому серці живе Україна

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її поважає і любить, вона – колиска найкращих у світі пісень, вона – вічна надія на волю і кращу долю.

24 серпня  є головним державним святом України – Днем незалежності нашої Батьківщини. Ця дата пов'язана з прийняттям цього дня в 1991 році Верховною Радою України Акта про незалеж­ність. Територія нашої держави була проголошена єдиною  та неділимою. В Україні мають чинність виключно Конституція та закони України.

До Дня Української незалежності в районній бібліотеці для дітей для учнів 5-9 класів підготовлено книжково-ілюстративну виставку-панораму: "В дитячому серці живе Україна". Книги на історичну тематику, цікаві енциклопедичні видання відкривають перед юними читачами сторінки історії Української держави, запрошують до подорожі чудовими куточками нашої Батьківщини, знайомлять з  легендарними постатями України, людьми, що творили та творять її історію сьогодні.

    Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вивчаймо, знаймо і поважаймо її історію, її символи, не даймо нікому скривдити її. Завжди пам’ятаймо, що ми – українці, пишаймося цим.

 Нове відео на блозі http://www.blogger.com/blogger.g?blogID=1713745959926019268#editor/target=page;pageID=1504150680733658692

Твій вільний час і світ твоїх захоплень

«Криниця» - назва літературно-мистецького клубу при Немирівській центральній районній бібліотеці.

Зачерпни водиці-студениці

Із джерелечка бурштинної криниці

Із криниченьки, що в лузі при калині,

Із джерелечка, що з витоків родинних…

О. Вітенко

Як за цілющою водою, так за ліричним словом, творчим доробком, живим спілкуванням тягнуться до «Криниці» любителі прекрасного. Своєрідність роботи клубу зумовлена тим, що кожне засідання несе в собі відтінок новизни.

Немирівщина, як і вся Україна славиться умільцями, цікавими, самобутніми талантами. Ось і на цей раз учасники літературно-мистецького клубу «Криниця» зустрілися з непересічною людиною Левицькою Діною Макарівною. Навіть важко уявити скільки всього вміють її руки: займається макраме, інкрустацією соломкою, шпоном, в’язанням спицями і гачком, флористикою, живописом на полотні та березовій корі, аквареллю, різьбленням, виробами з природного матеріалу.

Засідання клубу розпочала Слюсарчук С.В. – зав. відділом обслуговування, розповіддю про найбільш цікаві моменти творчої біографії майстрині.

 

Вечір пройшов у формі діалогу, спогадів, запитань до Діни Макарівни. Всіх присутніх здивувало, як все, що вона робить, може поєднатись в одній людині.

Багато теплих і щирих слів було сказано на адресу Левицької Д.М. Паламарчук Валентиною Іванівною, Губань тетяною Миколаївною, Марусич Броніславою Миколаївною, Пеньковою Зінаїдою Савівною.

Марусич Тетяна поділилась своїми спогадами про заняття у гуртку будинку школяра, яким керувала Діна Макарівна.

Найкращими вчителями для Діни Левицької, під час занять улюбленою справою, були книги. А помічником у всіх починаннях є чоловік Віталій Миколайович.

Вироби Діни Макарівни радують людей, змушують іншими очима подивитись  на навколишній світ. «Коли бачиш такі роботи, то підіймаєшся над всім буденним», - сказала Марія Данилівна Леськів.

Сьогодні світ захоплень майстрині – це диво-квіти вироблені з шкіри. Розмістились вони на полицях виставки і на перший погляд неначе живі, адже в кожній з них часточка душі Діни Макарівни.

Без книги та журналу не відбувається жодне засідання «Криниці». Перегляд літератури «У країні майстрів», що був представлений присутнім, підготувала та провела бібліотекар читальної зали Ткачук Л.Ю.

Народне мистецтво – вічне, як і народ. Головне, щоб допомогти народним умільцям повно розкритися, підтримати в організації персональних виставок, щоб представити громаді, яка їх належно оцінить. А в цьому завжди поруч з творчими людьми Немирівська центральна районна бібліотека та літературно-мистецький клуб «Криниця».

«Хотіла б я піснею стати…»

Кожним словом, кожним променем думки. кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй – Леся українка.

Народилася вона в сім’ї Косачів у Новгород-Волинському. Їй пощастило народитися у справді інтелігентній та заможній родині: мати – письменниця Олена Пчілка, батько освічений поміщик, який дуже любив літературу. Дядько Михайло Драгоманов, відомий вчений. Надзвичайно обдарована, чутлива, ранима, з глибоким істинним музичним обдаруванням у 10 років несподівано важко захворіла. Це був туберкульоз. З того часу в її очах навічно оселилася печаль…

«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого поетичного слова, як з уст цієї слабосилої хворої дівчини», - відзивався про Лесю Іван Франко.

Прекрасні Подільські пейзажі малювала Леся Українка в циклі поезій «Подорож до моря».

«Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що з роду недоля,

Що горе тебе не знавало!»

Літературний критик Сергій Єфремов називав її вірші «поезією самотності», Дмитро Донцов – її саму – «поеткою українського рісорджименто (відродження)». Її душа поривалась в блакитну далину. Але тлінне тіло хвороба притискала до землі. В серпні 1913 р. з першими променями сонця душа таки вирвалась з обіймів болю і відлетіла на небеса. Земний шлях Лесі українки закінчився – розпочався шлях у вічність. Полетіла на «крилах пісні»…

1 серпня 2013 р. минуло 100 років з дня смерті Лесі Українки. Померла вона в грузинському місті Сурамі, згодом перепохована на байковому кладовищі в м. Києві. 

У Немирівській центральній районній бібліотеці розгорнуто озвучений перегляд літератури «Хотіла б я піснею стати…». 

 

Користувачі бібліотеки мають можливість ближче ознайомитися з життєвим та творчим шляхом великої дочки українського народу та послухати її вірші.

Відлуння давнини глибокої

Щороку в Україні згідно з Указом Президента (№668/2008 від 25 липня 2008 р.) 28 липня в Україні відзначається День Хрещення Київської Русі-України. До 1025-ї річниці цієї визначної події в читальній залі Немирівської центральної районної бібліотеки організовано перегляд літератури під назвою «Становлення нової віри», де кожен читач  зможе дізнатися про те, що християнство є однією з найпоширеніших релігій світу. Воно охоплює три головні напрями – православ’я, католицизм, протестантизм.

Виникло християнство в І ст. н. е. серед іудеїв Палестини і незабаром поширилося на всю територію Римської імперії. На українських землях християнство утверджувалося протягом багатьох століть. Історичні джерела засвідчують присутність християнської віри у містах Північного Причорномор’я ще на початку нашої ери. Поширював християнство на наших землях і учень апостола Петра Папа Римський Климент ІV.  Першою відомою спробою офіційної християнізації вважається «Аскольдове хрещення»: у 860 р. Аскольд, перший з київських князів, прийняв нову віру. В 955 р. відбулося хрещення київської княгині Ольги. Нарешті, з 988 р., за князя Володимира, почався найпотужніший етап державної християнізації («хрещення») Русі. Хрещення киян, за літописом, відбувалося 988 р. в Києві на р. Почайні, притоці Дніпра. Відтоді почалося хрещення людей в інших містах і селах Русі.

У цілому ж хрещення Русі дало поштовх новим формам внутрішнього життя та взаємодії з іншими країнами, насамперед розвитку освіти. А ще, як сказав Лев Гумільов, "хрещення дало нашим предкам вищу свободу – свободу вибору поміж Добром і Злом, а перемога православ’я подарувала Русі тисячолітню історію".

Останній співець козацької минувшості України

Кобзарство своїм корінням сягає часів Київської Русі. Глибокий слід в історії культури України залишили кобзарі, бандуристи, лірники. Чи не найяскравішою особистістю серед українських кобзарів був сліпий виконавець народних дум та пісень Остап Вересай. Слава прийшла до народного співця ще за життя та не потьмарилася донині – його думи захоплювали слухачів, унікальність манери виконання вражала дослідників, а художники писали його портрети.

«Корифей кобзарського мистецтва України» - під такою назвою в Немирівській центральній районній бібліотеці розгорнуто книжкову виставку-перегляд з нагоди 210-ти річчя видатного українського кобзаря Остапа Вересая.

Остап Микитович Вересай народився 1803 р. у с. Калюжниці Прилуцького повіту Полтавської губернії в родині кріпаків-музикантів. Осліп на 4-му році життя. 15-річним хлопчиком пішов навчатися гри на кобзі і, маючи гарний голос та досконалий слух, швидко опанував кобзарське мистецтво чудово виконував народні думи і пісні. Мандрував близько сорока років шляхами України. 

Помер народний співець у квітні 1890 р. Проводжали його в останню путь усім селом, укривши могилу живими квітами й поставивши скромний дубовий хрест з написом «Остап Вересай. 87 лет от роду». Останній співець козацької минувшості України, ставши легендою за життя, залишився навіки на рідній землі.

"І творчості не змовкне джерело"

Під такою назвою 3 липня 2013 року в читальній залі районної бібліотеки для дітей відбулося чергове засідання історико-краєзнавчого гуртка "Кліо". Діти зустрілися з письменником-краєзнавцем Миколою Федоровичем Денисенком.

До уваги гуртківців були представлені книги з творчого доробку письменника: "Кроткий пророк або шлях від слави до забуття", "В чеканні на святого Миколая", "Подарунок для коханої", "Час жити не вибирають", "Різдвяні подарунки", ""Дерево любові", "На Вороновицькій греблі", "Немирівський парк і палац: переплетіння доль", "Назарко".

Микола Федорович познайомив юних істориків-краєзнавців зі своїми книгами, які відкривають сторінки історії нашого рідного краю та розповідають про людей, життя яких пов’язане з ним. Детальніше автор розповів про власні дитячі книги:"В чеканні святого Миколая", "Різдвяні подарунки", "Назарко"

Особливий інтерес у дітей викликала книжечка "Назарко". Гуртківці мали змогу послухати запис пісеньки "Колискова для матусі"з цієї книжечки у виконанні вокального  ансамблю "Мрія".

Зустріч з Миколою Денисенком залишила гарні спогади в серцях юних читачів.