Я знаю, мова мамина – свята

Міжнародний день рідної мови - день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня - 17 листопада 1999 року в Парижі.

Мова - найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови - це зникнення нації. За даними ЮНЕСКО у світі існує 6000 живих мов. Половина з них перебуває на межі зникнення. Цей день був установлений, щоб сприяти визнанню й використанню саме рідної мови, особливо це стосується мов національних меншин.

До Міжнародного дня рідної мови в районній бібліотеці для дітей для учнів 7 класу була проведена літературна година: "Я знаю, мова мамина – свята". Діти дізналися про те, що українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше: перший голос немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, голосний сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, солодке задоволення від творчої праці та побратимської вірності і велике розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золотого сонця пшеничних ланів, сяйво світлого місяця і ясних зір, багрянець світанкових заграв і срібло цілющо-перлистих рос, могутність бурхливого Дніпра, тихий шепіт шовкових трав і таємний шум замріяних смерек, красоту опоетизованої червоної калини та хрещатого зеленого барвінку, відчуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.

Бібліотекарі дитячої бібліотеки підготували для учнів 5-9 класів перегляд літератури: Рідна мова калинова". До уваги читачів – довідкова, пізнавальна література про культуру української мови, її красу, багатство, значення в житті кожної людини.

Хочеться стати на коліна перед рідною мовою - мовою Матері - і благати її повернутися до рідної хати, забуяти нетлінним скарбом, віщим і вічним словом.