Ціна хлібної скоринки

Мало знайдеться в історії не тільки України, а й усього світу таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 рр. На своєму шляху наш народ зазнав чимало трагічних випробувань, однак усе, що випало на його долю у той нібито мирний час, затьмарило своїм жахом навіть воєнне лихоліття. Спланований і реалізований комуністичним режимом голодомор і масові політичні репресії поставили під знак запитання саме існування нації. Голодомор став національною катастрофою. Тільки протягом 1932-- 1933 років загинула 1/5 частина сільського населення України. За різними оцінками, штучний голод забрав від 3 до 7-10 млн. життів.

22 листопада в районній бібліотеці для дітей до Дня пам’яті жертв голодомору був проведений усний журнал: "Ціна хлібної скоринки" з учнями 7-В класу  НВК № 2 (класний керівник Путрашик Т.В.). Епіграфом виховного заходу стали слова Т.Г. Шевченка:

А люди біднії в селі,

Неначе злякані ягнята

Позамикалися у хатах

Та й мруть…

Сумують комини без диму,

А за городами, за тином

Могили чорнії ростуть.

Сторінки журналу: "З попелу забуття", "Душі загиблих стукають в наші серця", "Листи з минулого", "Це потрібно живим" знайомили учнів з трагічними подіями голодомору 1932-1933 років в Україні. Діти зачитували вірші про ту страшну трагедію, що сталася на благословенній землі квітучого українського краю. Готуючись до акції вшанування пам’яті жертв голодомору, Немудра Діана написала власний вірш "Голодомор". До присутніх звернулась Дівчинка-Пам’ять (Куценко Аліна), щоб люди пам’ятали та ніколи не забули тих, хто вмер безневинною смертю.

З особливим хвилюванням діти зачитували рядки з листів-спогадів своїх ровесників – жертв голодомору. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять  загиблих.

Кульмінаційним моментом заходу стало запалення поминальних свічок як знаку пам’яті. Вогонь свічки – це святий вогник, що зігріє душі загиблих. Це – світло очищення задля нашого майбутнього.

Тож запалімо поминальні свічі. Поставимо їх у кожному вікні. Хай у кожній оселі, у кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю, невинно убієнних голодом – геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.