Війна… У цьому слові – біль і
розпач матерів, стогін поранених, плач сиріт.
Напад фашистських загарбників не
обійшов стороною й наше місто. Та жителі Немирова не підкорилися ворогові.
Відважно і мужньо боролися вони проти загарбників. у вересні 1941 року тут була створена підпільна організація,
члени якої встановили зв’язок з підпільниками Вінниці, добували зброю, готували
людей до відкритої боротьби з ворогом.
Але знайшовся провокатор, який
видав фашистам немирівських підпільників. Заарештованих відправили у фашистську
катівню, що знаходилась в м. Вінниці.
13 січня 1943 року гетапівці
зігнали жителів немирова на площу
в центрі міста, де була споруджена шибениця. У цей день Олександр Євдокименко, леонід ведибіда, Алла Брилінг та Михайло Улановський були страчені.
Минуло 70 років з того страшного
дня, але герої не вмирають, вони живуть і будуть жити вічно. Жителі
немирівського району свято шанують світлу пам’ять про своїх героїв, про їх
стійкість і мужність у боротьбі з ворогом.
В Немирівській ЦРБ пройшов урок
історичної пам’яті "Тут в грізнім сорок третім полягли ровесники мої,
відважні партизани", та організовано перегляд літератури "Себе ви
обезсмертили навіки".
Немає коментарів:
Дописати коментар