Пробудилася природа і з теплом весняним прийшов день, що приносить до кожної оселі найрадісніше і найврочистіше свято православного світу – Воскресіння Господнього.
Стало традицією у передсвяткові дні в бібліотеці проводити майстер-клас по писанкарству. Розписували яйця не коли кому заманеться, а чистого четверга, або, як іще кажуть, страстного четверга – тоді, вважали, писанка зберігатиметься довго й добро приноситиме.
Літературно-мистецький клуб «Криниця» до майстер-класу підготував книжкову виставку «Великдень всіх нас на гостини просить», плакати зі зразками писанок, ілюстрації із зображеннями символів, уривки з пісень та віршів присвячених писанці.
Важко назвати якийсь інший виріб народно-ужиткового мистецтва, який мав би стільки символічного змісту, як писанка. Орнаменти, символіка, традиції складалися упродовж віків. Писанки вважалися захисниками і оберегами наших предків, їх не можна було розписувати в той час, коли ти з кимось посварився, чи був у гніві, адже вони – символ добра і сонця.
Під час творчої роботи писанкарі власноруч виготовляли писачки, проявляли інтерес до розробки власних візерунків.
Коли береш у руки це маленьке диво розумієш, що ми спадкоємці прадавньої української культури, маємо зберігати і продовжувати традиції українського писанкарства.
Існує повір’я: до тих пір, поки жінки розписують писанки, на Землі продовжуватиметься життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар