Пам’яті Небесної Сотні

            Скажи, Україно! Що  болить тебе сьогодні?

            Як тобі допомогти? Як зарадити тобі, сестрице?

З такого звернення розпочалась година пам’яті, присвячена річниці Героїв Небесної Сотні "Майдан не зупинять кулею в груди", яка відбулася у Немирівській центральній районній бібліотеці.

Молодь розповіла про героїчні події у лютому 2014 року в революційному Києві. Про те, як ніхто й уявити не міг, що сотня студентів зможе зламати систему, змінити країну та взагалі чогось досягти. Наслідки виявилися непередбачуваними. Звичайний мітинг переріс у революцію, яку згодом назвуть Революцією гідності. Революцією, яка назавжди закарбується в пам’яті та залишиться в серці. Люди йшли відстоювати свої права та свою країну. Безстрашні і горді без зброї, прикриваючись фанерними щитами, повстали проти злочинного режиму за свою і нашу свободу. Ми зрозуміли, що самі можемо щось змінювати, ми тепер уже не можемо мовчати, терпіти, чи миритись з чимось. Люди звільнились від рабської психології, важливо те, що Майдан створив нове громадянське суспільство в Україні.

Учасники заходу переглянули відеоролик "пам’яті Небесної Сотні". Бібліотекарем читальної зали було підготовлено виставку-реквієм "А сотню вже зустріли небеса".

Революція 2014 року також не могла не зачепити серця поетів, були прочитані вірші: Т.Лемешко "Небесній сотні", "Кривавий Євромайдан", М.Верстюка "Це мій народ!", Ю.Шандри "Молитва за небесну сотню", Н.Мироненко "На 40 поминальних днів", В.Базилевського "Документарій".

Презентовано збірку творів про Майдан юної поетеси з Вінниці Ольги Стасюк "Не хочу стояти осторонь", сповнені віри, надії та щирого юнацького патріотизму.

Запалили свічу пам’яті з вірою у те, що ця сторінка української історії ніколи не зникне в забутті і юні громадяни України мають поводитись, як патріоти землі, що нас годує, шанувати і вивчати мову своєї держави, діяти в інтересах своєї держави, а не на шкоду їй. Бо ми громадяни України. Ким би не були твої предки, ти – син української землі.

                       

І, допоки ще буде віра,

                        Доки мчатиме заклик щирий, -

                        Затискаючи власні рани,

                        Буде жити наш край майданом…