Подорож до палацу чарівних казок Всеволода Нестайка

Всеволод Нестайко! – і відразу на обличчях переважної більшості дітей розквітають усмішки, а в очах їхніх мам і тат заграють веселі бісики. Та й чи­мало бабусь і дідусів це прізвище не залишить байдужими: вони тут же засвітяться сонечками, бо при­гадається їм власне дитинство...
         І немає в цьому анічогісінького дивного: адже ди­тячий письменник Всеволод Зіновійович Нестайко своїми веселими, дотепними, мудрими й непересічни­ми повістями й казками радує, веселить і повчає, у найкращому розумінні цього слова, вже не одне по­коління.

30 січня 2015року виповнилося б 85 років від дня народження Всеволода Нестайка. Вшановуючи творчість одного з найвідоміших дитячих письменників України в районній бібліотеці для дітей була організована літературна "Подорож до Палацу чарівних казок", участь в якій взяли учні 2-4 класів. Мандруючи сторінками життя та творчості В. Нестайка бібліотекар абонементу 1-4класів Гайдей О.Д. познайомила маленьких читачів з цікавими та курйозними історіями із дитинства письменника. Діти із задоволенням ділилися враженнями про героїв улюблених книг, приймали участь у літературній вікторині, розгадували кросворд "Всеволод Нестайко".

Про твори та творчість Всеволода Нестайка можна було б, здається, говорити й говорити, адже,він належить до тих людей, про чиє життя і характер промовляють його книжки — ясно і зрозуміло. Вони настільки добрі, настільки світлі, часом з неповторними життєвими кумедностями, а інколи з цікавими фантастичними чи навіть фольклорними елементами.

Нестайко — багатогранний письменник, який вмів досягати успіху в дуже різних жанрах і подобатися чи не чотирьом поколінням читачів. Його твори, справді сповнені дитячої щирості й мудрості, можна відкривати для себе на будь-якому етапі життя. Вони — про важливе в усі часи    — дружбу, любов, справедливість і добро.

Крути – серця вічний неспокій

Берестечко, Лисоня, Крути…  Все це трагічні сторінки нашої історії і водночас найгероїчніші, яку вписали 29 січня 1918 року кількасот мужніх юнаків-добровольців, які ніколи зброю в руках не тримали, - студенти Київського університету Святого Володимира та учні гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Їх було триста. І вони наклади головами за волю України.

Бій під Крутами мав вирішальне історичне значення: він на кілька днів зупинив окупацію Києва, що дало можливість успішно закінчити мирні переговори у Бресті.

Крути стали початком нової доби в історії України. "Під Крутами", - пише Б.Мартос – було справді вбито і поранено біля 300 юнаків, кращих синів України: юнкерів, студенти високих шкіл, учнів технічних шкіл, гімназистів старших класів і 11 старшин, половина учасників бою. Це – наші герої. Святочно відзначаємо їхню світлу пам’ять…"

У Немирівській центральній районній бібліотеці розгорнуто книжкову виставку "Крути – назавжди в пам’яті і серці", та проведено годину пам’яті "Триста хлопців, соколів, рекрутів в бій останній двинулись на Крути!". Бібліотекар читальної зали Л.Ткачук розповіла історію подій, які пов’язані з Крутами.

Учні читали вірші П.Тичини "Пам’яті тридцяти", Г.Булаха "Крути", П. Шкраб’юка "Бій під Крутами", І. Багрійчук "Дзвін із Крутів", Г.Гармаш "Безсмертні", Г.Сірої "під Крутами".

Самовідданий подвиг героїв Крут тривалий час замовчувався. Сьогодні ж їм віддаємо шану.

На Аскольдовій могилі поховали їх

29 січня 1918 року... Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути, яка розташовувалася на 130-му кілометрі від Києва. Учасники події: невеликий загін з боку молодої Української Народної Республіки (близько 600 осіб) і знаменита Черво­на гвардія Радянської Росії, яка значно перевищує своїх супротивників кількістю, бойовим потенціалом і досвідом. Результат бою не важко передбачити. Але цей бій для українців не пішов у забуття, хоч і був програним. Він ще раз доводить, як силь­но наш народ любить свою країну. Своєю кров’ю, душею і своєю працею українці, прагнуть до незалежності і благополуччя.

 До Дня пам’яті героїв Крут в районній бібліотеці для дітей була підготовлена виставка-роздум "На Аскольдовій могилі поховали їх" для учнів 5-9 класів. Читачам пропонуються книги, які знайомлять з подіями нашої історії 1918 року.

День пам’яті Героїв Крут став симво­лом невмирущої Слави. Героїчна смерть  юнаків, що поклали своє життя за волю, честь і славу своєї держави, слу­житиме вічно українській молоді найви­щим прикладом героїзму та патріотич­ної самопосвяти Україні!

Страшні часи жахливий будять спомин

27 січня 1945 р. були визволені тисячі в’язнів нацистського табору смерті Аушвіц. Цю дату проголошено Днем пам’яті жертв голокосту.

У травні 1945 року пролунали останні постріли Другої світової війни в Європі. Людство заплатило за гітлерівську авантюру понад 500 мільйонами вбитих та скалічених.

Голокост – одне з найбільш похмурих і кривавих явищ ХХ століття. В 1930-роки у Німеччині прийшла до влади нацистська партія, яка оголосила євреїв неповноцінними і заявила, що вони підлягають голокосту (випаленню). На практиці це обернулося масовими вбивствами, жертвами яких ставали старі люди, жінки, діти…

Воїн, поет А. Кацнельсон у своїх віршах благословив День Перемоги, день, що наближали воїни різних національностей:

Якби фашисти не були розбиті

Могутнім залпом наших батарей

Чи зміг би залишитися на світі

Незнищенним хоча б один єврей?

То в кожнім іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений рейхстаг.

У 1939 році в Європі налічувалось 9,5 мільйона євреїв, у 1945 – лише 3,5. Шість мільйонів загиблих (36 відсотків тогочасного світового єврейства) – ось трагічний підсумок панування "вищої раси".

Один з найсерйозніших істориків ХХ століття Михайло Гефтер висловив свою думку: "Немає геноциду проти "когось". Геноцид завжди проти всіх".

Рана голокосту, мабуть, не загоїться ніколи ні в єврейського, ні в українського народу. Бо в роки війни Україна та її народ понесли найбільші втрати.

На території України було 250 фабрик смерті. Найбільші в Дніпропетровську, Володимирі-Волинському, Львові, Києві, в кожному великому і малому місті був свій Бабин Яр.

Відчуваючи біль і трагедію єврейського народу поет С. Зінчук писав:

                                   Йду до яру побожно, неначе в храм

                                   В надвечір’є імляве і дниною ранньою

                                   він летить на планеті, як зболений шрам

                                   А в народу єврейського вічною раною.  

Жителі Немирова постраждали в тому числі, ось факти наведені в книзі нашого земляка-краєзнавця Анатолія Черниша "Немирівщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.":

З акту комісії для розслідування злочинної діяльності німецько-фашистських окупантів на території Немирівського району.

"Злодеяния фашистских извергов"

7 августа 1941 года по распоряжению райхскомиссара Украины Коха гебитскомиссар по Немировскому округу Виттинг, председатель районого управления Кицман, начальник управления жандармерии Денисюк предложили еврейскому населению уплатить 100 тысяч рублей золотом контрибуции на право жительства.

На протяжении трех дней было изъято ценных вещей в счет суммы* 100 тыс. рублей. В сентябре месяце 1941 года было отобрано сначала все нетрудоспособное еврейское население города Немирова 3460 человек, разбито на две группы и расстрелено в 0,5 км от г. Немирова, в яме бывшего кирпичного завода (в двух могилах).

7 ноября 1941 года прибыл в Немиров специальный отряд фашистов, окружил г. Немиров, собрал все еврейское население, из которого были отобраны самые лучшие квалифици-рованные специалисты, а остальные в колличестве 2860 человек на протя­жении одних суток были отправлены в вышеуказаное место и расстреляны.

В 1942 г., в мае месяце в г. Немиров немецко-фашистские оккупанты привезли из румынской территории (по правую сторону реки Буг) 1000 человек еврейского населения, которых тоже расстреляли. Кроме этого, был произведен расстрел 127 человек пленных, которые были истощены и не могли работать. В 1943г., с апреля по август месяц было расстреляно 360 человек отобранного квалификацированного населения.                                           На протяжении 1943 года на территории Немировского района немецкие фашисты поймали 58 партизан, которые работали на оперативных работах в селах района, и тоже расстреляли.

Итого немецкие фашисты расстреляли 7785 чел. разного возраста и зарыли в 18 могилах.   

На відзначення глибокої скорботи і всенародного болю, вшанування пам’яті тих велико-мучеників – жертв голокосту у Немирівській центральній бібліотеці організовано коментовану книжкову виставку-реквієм "Біда терзала, шарпала, пекла". Проведено бібліографічний огляд літератури "Страшні часи жахливий будять спомин", з метою осмислення голокосту, форму-вання в учнів та студентів негативного ставлення до расизму, ксенофобії, дискримінації в сучасному суспільстві, виховання в молодого покоління толерантності, бажання більш глибоко дізнатись про наслідки війни 1941-45 рр.

Сьогодні в Україні скрутний час. І буде дуже гірко, якщо молоді почнуть шукати не вихід із становища, а людей "іншої національності", нібито винних в цьому. Нехай для дітей різних етносів, що живуть на території суверенної держави України, буде вона такою, якою її бачить від імені Шолома Алейхіма молодий поет Олег Князько:

                                   Мир тобі, рідна Україна,

                                   Вірю твоєму прозрінню

                                   Хочу не пасинком-сином

                                   Бути в нових поколіннях.

Всім серцем свою Україну любіть

Україна! Країна хвилюючої краси, радості й печалі, розкішний вінок із рути й бар­вінку, чорнобривців і калини. Це історія мужньо­го народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі обеліски, могили і пам'ятники в степу, а також прекрасна народ­на пісня. Тому найдорожче в нашому серці, найсвятіше почуття любові до нашої неньки - України!

22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.

В районній бібліотеці для дітей до Дня Соборності України з учнями 5-Б класу НВК №2 (кл. керівник Борисюк Л.П.) було проведено літературно-музичну композицію.

Бібліотекар читального залу Семенько Л.А. розповіла присутнім історію свята, познайомила з державними символами України. Діти читали поезії, розповідали легенди про Україну. Віддавна уособлюють красу України, любов до рідної землі її народні символи: калина. верба, чорнобривці, барвінок, мак, волошки, соняхи. Діти збирали ці квіти в такий собі своєрідний букет та дізнавались, що означає та чи інша квітка.

В ході свята з учасниками була проведена фізкультхвилинка "Ми – українці!", під час якої діти  різними рухами та вправами показували свою любов до Батьківщини, рідної мови, української пісні та повагу до державних символів.

На завершення свята всі присутні виконали Гімн України.

Бібліотекарі районної бібліотеки для дітей підготували для юних читачів книжкову виставку-роздум: "Хай цвіте у щасті Україна", яка складається з наступних розділів:

1 розділ -  "Могутня ріка нашої історії ".

2 розділ -  "Слався, Вітчизно, соборна і вільна!".

3 розділ -  "Подорож Україною у просторі і часі".

Доповнюють і розкривають зміст цієї книжкової виставки вислови відомих людей про Україну.

Соборність України дає можливість кож­ному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Діти - майбутнє України. Своїми знаннями, працею, здо­бутками підносимо її культуру, своїми досяг­неннями славимо її. Будьмо гідними своїх пред­ків, бережімо волю та незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе та свою гідність, і шановані бу­демо іншими.

Хай різдвяна добра казка подарує тепло й ласку

У народі кажуть: скільки днів – стільки свят. До новорічно-різдвяних свят у Немирівській центральній районній  бібліотеці оформлено книжкову виставку "На добрі свята – добрим людям".

Різдво – одне з найбільш шанованих свят в Україні, адже у Святий Вечір сходить вечірня зоря, яка сповіщає всім людям про велике чудо – народження Сина Божого.

Надзвичайно урочисто в Україні відзначають Різдвяні свята, у звичаях яких вияв найвищих людських чеснот – національне почуття солідарності, шанування людини, її пам’яті, працьовитість, гостинність, співучість, єдність і святість родини, бажання ділити радість з іншою людиною.

 У світлий і благовісний час відродження та розвитку української національної культури, пропаганди народного мистецтва, фольклорних скарбів і святкування Різдва Христового у м. Вінниці пройшов фестиваль народної творчості "Різдвяне диво" у якому прийняли участь працівники культури Немирівського району.

Виставку виробів народно-ужиткового мистецтва було оформлено бібліотекарями Немирівської центральної районної бібліотеки та художником районного будинку культури Шильніковою Л.

Під час підготовки до якої у бібліотеці було проведено майстер-клас з витинанки "Як у хаті витинанка, то й добро стоїть на ганку". Коріння мистецтва витинанки сягає в глибину віків. В Україні вона особливо поширилась в середині ХІХ ст.. Зараз українські витинанки поряд з розписом, вишивкою є живим видом народного мистецтва. Мереживом зимових витинанок, юні учасники майстер-класу, прикрашали вікна бібліотеки, а кращі були відібрані на виставку.

На фестиваль "Різдвяне диво", що проходив у фойє концертної зали "Плеяда", ми привезли частину різдвяної оселі у вигляді виставки виробів народних майстрів м. Немирова, прикрашеної білосніжними витинанками, мереживцем сніжинок, нитяними лялечками-янголами, ляльками-мотанками, вишиваними рушниками, вишитими бісером іконами, картинками. Милували око саморобні новорічні віночки, різнокольорові шари, ліхтарики, ялинки на гілочках яких красувались біскорню, обереги зі стрічок, вироби з соломки. Витонченою та приємною назвали нашу виставку гості фестивалю.

На радість дорослим, на втіху малечі свої вироби надали майстрині: Борисюк Валентина, Кучер Ольга, Слюсарчук Іра та Аня, Штепа Любов, Рудник Ольга, Ковальчук Надія, яких гуртує літературно-мистецький клуб "Криниця", що діє у Немирівській центральній районній бібліотеці.

"Різдвяне диво" принесло із собою веселий настрій, радісні пісні, святкові частування кутею,  пиріжками, зустріч з прекрасним.

Пісні Великої Вітчизняної війни – це особливий розділ пісенної історії нашого народу. Воював весь наш народ. Воювала й пісня. Вона була надихаючою і пристрасною, суворою і вимогливою, веселою і безтурботною, ніжною і люблячою. Вона підбадьорювала під час маршу і зігрівала в  негоду, вселяла надію і віру в те, що ми обов’язково переможемо, здолаємо ворога.

Пісні, створені у роки суворих воєнних випробувань, співали не тільки військові, їх співав весь наш народ, черпаючи оптимізм, душевні сили.

В цьому році минуло 70 років з дня визволення України від загарбників у роки Великої Вітчизняної війни. Проходять роки. Змінюється покоління. Новий час – нові пісні. Але і старі, перевірені і відібрані часом, як і раніше в строю. Такі пісні в запас не йдуть.

Ось і на літературно-музичному вечорі "Історія пісень Великої Вітчизняної війни" у НВК № 2 разом з Немирівською ЦРБ, учителем історії Булейко Н.М., учнями 11-А класу було підготовлено та проведено захід присвячений воєнній пісні.

Учні виявили велику активність, творчий підхід, багато самостійності під час підготовки вечора, під час якого присутні мали змогу познайомитись з історією створення пісень, поговорити про їх авторів, про перших виконавців, найбільш цікавих подіях, пов’язаних з існуванням тієї чи іншої пісні. Почути пісні у виконанні учнів, особливо проявив свій пісенний талант Артур Зайонц.

Бібліотекою до заходу було підготовлено перегляд літератури "Під звитяжним небом України світиться звитяжних 70".