четвер, 26 березня 2015 р.

Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви

"Важкий час – це завжди мій час" – це слова Ліни Костенко, яка прийшла до нас разом з відомими "шістдесятниками" – Драчем, Симоненком, Вінграновським.
Творчість Ліни Костенко – визначне явище в українській літературі новітнього часу. Вона прямий духовний нащадок Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Поетів такого масштабу, такого дарування народжується мало – один-два на століття.
"Мене хтось сильно хвалив і представив як поета громадянського. А я хотіла б писати лірику. Хотіла б малювати срібним олівцем на лляній тканині. Мені ближче "Де вечір пахне м’ятою, аж холодно джмелю".
Є багато речей, за які Ліну Костенко варто обожнювати. Причину її популярності слід шукати в кожному, написаному нею рядкові.
Ліна Василівна Костенко народилася у містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Коли Ліні було шість років сім’я переїхала до Києва. Велика Вітчизняна війна застала її одинадцятирічною дівчинкою в Києві. Біль не дитячих вражень залишив глибокий слід у душі майбутньої поетеси: "Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубили зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні".
Після війни навчалась в Київському педінституті та Московському літературному інституті. Дебютувала збіркою "Проміння землі" (1957 р.). У 1960-х виступала проти арештів української інтелігенції. Книжки "Зоряний інтеграл" і "Княжа гора" вилучили з друку. 16 років її збірок не видавали. 1987 р. отримала Шевченківську премію за роман у віршах "Маруся Чурай". Почесний професор Києво-Могилянської академії, Львівського та Чернівецького університетів.
Із 1995-го бере участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони.
Ліна Костенко своєю поезією привчає нас до красивого. Вона багатьом речам дала оцінки, - історичні, суспільні, матеріальні, - і вдихнула в них поетичну душу, зробила свої висновки, щирі, правильні і безпомилкові.
З нагоди ювілею Ліни Костенко, 85-річчя з дня народження, у читальній залі Немирівської центральної районної бібліотеки пройшов захід "Презентація життя" – літературний альбом. 



Підготовлено книжкову виставку "Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох".


Невичерпною і нескінченною є поезія Ліни Костенко. Свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: "небоюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю", вона сама завжди дихала повітрям свободи: "Митцю не треба нагород, його судьба нагородила. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина".

Немає коментарів:

Дописати коментар