Життя, як кіно – кіно, як життя

   12 вересня відзначатиметься День українського кіно – свято всіх причетних до створення вітчизняного кінематографу.

   День встановлений згідно з Указом Президента від 12 січня 1996 й щороку відзначається у другу суботу вересня.

    Українці долучилися до кіномистецтва – новітнього виду розваг – водночас із європейцями. З 1909 року в Україні почали масово випускатись комедії, драми, водевілі. Цьому сприяла чимала кількість приватних кіностудій, передусім у великих містах: Катеринославі (Дніпро), Одесі, Києві. Втім, по-справжньому "революційними" для українського кіно стали 20-ті роки ХХ століття, коли з’явилися фільми Довженка "Звенигора" (1928), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930) та багато інших, нині менш відомих, але надзвичайно цікавих фільмів. Український кінематограф 20-их років розвивався в контексті розквіту всього "Українського Відродження" - нетривкого, але надзвичайно плідного періоду ренесансу всієї української культури. Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ), яке діяло протягом 1922-1930 років було справжнісіньким епіцентром креативу і творчості. У цій легендарній організації працювала чи не вся тогочасна творча еліта. Приміром, сценарії писали Юрій Яновський, Майк Йогансен, Ісаак Бабель, Григорій Косинка. Але в 1930-их роках український кінематограф, так само як наука, література, мова, був розгромлений сталінським режимом. Чимало українських кінорежисерів, сценаристів, кінооператорів були репресовані – вислані на російську північ або розстріляні. Поволі українські кіностудії стали тінями-філіями російського центру, кожен фільм піддавався партійному аналізу і цензурі. Багатьом талановитим кіномитцям просто забороняли знімати, а те, що виходило на екрани було позбавлено життя – це були просто кілометри мертвої целулоїдної кіноплівки. Втім, попри жорстку цензуру й тиск з боку тоталітарної держави, на екрани кінотеатрів проривалися фільми Леоніда Осики, Сергія Параджанова, Кіри Муратової, Юрія Іллєнка та інших визначних українських кінорежисерів, де й досі немеркнучим світлом сяють зірки акторського таланту Івана Миколайчука, Леоніда Бикова, Ади Роговцевої, Богдана Ступки та Костянтина Степанкова.

   Нині розквіт українського кіно набирає обертів. Цьому сприяло декілька чинників: фінансова і законодавча підтримка з боку держави, відмова від російського контенту, а також шалена віра і відданість улюбленій справі всіх працівників кінематографа. Українська кіногалузь на сьогодні одна з небагатьох, що вселяє надію й оптимізм, демонструючи якісно нові зміни і результати, які говорять самі за себе: з кожним роком кількість українських фільмів зростає. З кожним роком український кінопродукт стає все більш затребуваним як вітчизняним кіноглядачем, так і на престижних міжнародних кінофестивалях. 13 українських фільмів упродовж 2014 – 2017 років отримали нагороди чи були номіновані на міжнародних кінофорумах.

   Найпопулярніші стрічки останніх років:

 "Моя бабуся Фані Каплан", "Гніздо Горлиці", "Червоний", "Сторожова застава", "Міф", "Кіборги", "Викрадена принцеса", "Плем’я", "Дике поле", "Додому", "Українські шерифи", "Герой мого часу", "Мої думки тихі", "Вулкан", "Ціна правди", "Захар Беркут", "Гуцулка Ксеня", "Коли падають дерева", "Заповідник Асканія".

  Запрошуємо ознайомитись із тематичною виставкою до Дня українського кіно "Життя, як кіно – кіно, як життя", яка розташована в читальній залі нашої бібліотеки.