Завжди бажана гостя у Немирівській центральній районній бібліотеці Оксана
Олександрівна Дунська. талановита поетеса, працьовита, доброзичлива й світла
людина.
У чудовий, сонячний травневий день пройшла зустріч з поетесою про яку
своїми враженнями діляться учні 10-В класу НВК №2 м. Немирова.
Під кінець навчального року ми діждалися незвичайного, проте від цього не
менш цікавого уроку. На уроці української літератури в нас відбулася зустріч з
Оксаною Дунською. Поетеса зустріла нас зі щирою посмішкою, здивувалася, що ми
такі «дорослі», почекала, поки ми розсядемося по місцях..., а сама не сіла
(будь я на її місці, одразу б плюхнулася на такий привабливо-комфортний на
вигляд стілець). Прокоментувала письменниця свої дії так: « Я приклоняюсь перед
молодістю. Тому, поки можеш стояти, – стій». Її слова мене вразили і
зацікавили, а потім бесіда повністю захопила нашу увагу. Чесно кажучи, я не
чекала такої щирості та відвертості. Зазвичай, зустрічі з людьми, які дійсно
таки в житті чогось досягли, проходять, так сказати, «по давно завченому
сценарію», дуже схожі одна на одну і включають в себе цікаві, але «сухі» факти.
А Оксана Олександрівна говорила відкрито, щиро, те, що думала, відчувала,
переживала. Мова вражала чистотою (відчувається багатий лексичний запас,
жодного суржика!). Ми розмовляли про життя. Вона дала нам поради, застерегла
від можливих помилок у майбутньому.
І не можна не сказати хоча б кілька
слів про її вірші. З перших рядків відчувається настрій автора, її емоції та
почуття. Загалом, одразу видно: писалося від душі.
Та скільки б багато корисного та
цікавого ми не почули від нашої талановитої землянки, сорок п'ять хвилин всім
виявилося замало, ми хотіли слухати ще...
Наш клас від усього серця подякував
Оксані Олександрівні і на побажання ще коли-небудь зустрітися, отримав
запрошення до неї на радіостудію.
Покидаючи районну бібліотеку, де і
проходила зустріч, всі задоволено усміхались.
Немає коментарів:
Дописати коментар