Схилімо голови в скорботі

Мало знайдеться не тільки в історії України, а  й світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-33 років. Голод - це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у  вітчизняній, ні у світовій історії.

Людиноненависницький комуністичний режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати "комунізм" – квітуче життя для можновладців – на кістках мільйонів. 

Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1932-33 років  було присвячене засідання історико-краєзнавчого гуртка "Кліо".

Перегортаючи трагічні сторінки нашої історії, діти зачитували листи та спогади своїх ровесників, які пережили голод 1932-33 років. Болем та відчаєм за життя людей наповнювалася поезія учнів про події Голодомору в Україні.

До уваги присутніх бібліотекарі районної бібліотеки для дітей підготували виставку-реквієм: "Не загаси свічу пам’яті".

Доповненням до заходу був перегляд відео матеріалів про трагедію українського народу на пісню О. Білозір  "На вікні свіча". В пам’ять про живих і ненароджених, про тих, хто недолюбив і недожив, про всіх, невинно закатованих під більшовицькою владою, було запалено свічку пам’яті.

Від свічки пам’яті спалахнули маленькі вогники кожного з учасників з надією на те, що у цьому полум’ї згорить страшний спадок Голодомору, згинуть нещирі частинки наших душ, а шлях у майбутнє буде прямим і світлим.

Великомучеників нашої історії присутні пом’янули хвилиною мовчання. Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив: їх діти та онуки. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.