Історія Державного Прапора України

     Історія українського прапора віддзеркалює всю історію Української державності – з прадавніх часів і до сьогодні. Ритуальну символіку поєднання цих барв пов'язують ще з Великим переселенням народів, яке відбувалося 3000 років до н.е. Починаючи з часів хрещення Русі, ці кольори завжди були присутні на прапорах нашої держави різних століть. У тому варіанті, як ми бачимо його зараз, український прапор було піднято у Львові в червні 1848 року. У СРСР це поєднання кольорів переслідувалося як небезпечний злочин. Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917-го, 1941-го та 1990-го року, три революції новітнього часу: «на граніті» та два Майдани, а нині ведеться війна проти російсько-імперської навали на Донбасі та в Криму. 

     З нагоди Дня Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня, ми підготували для вас тематичну виставку "Історія Державного Прапора України". На виставці зібрані матеріали про шлях становлення й утвердження Державного прапора України. 

 

Вільна і єдина – наша Україна

    Є свята, які зіткані з добра і любові до нашої рідної України, які висловлюють дух народу, символізують його минуле, сьогодення і майбутнє. До їх числа, безсумнівно, відноситься і День Незалежності України. 29 років Незалежності для історії – зовсім небагато. А як же довго наш народ ішов до цього свята! 

  На відзнаку Дня Незалежності України в секторі обслуговування дітей Немирівської міської бібліотеки підготовлено книжкові виставки - експозиції «Зі святом тебе, Україно моя» та «Ми діти твої, Україно!», на яких представлена література про шлях нашої держави до самостійності від давнини до сьогодення, про видатних особистостей, які зробили свій внесок у цей процес.

  То ж хай мир, спокій та щастя панують на нашій рідній землі. Ми маємо віру, надію і сподіваємося, що наші діти будуть берегти, любити і цінувати свою землю, вірно служити ідеалам миру і добра.

Фантастичні хроніки Рея Бредбері

 "Я зазнав просте і найбільше у світі щастя – я був живий"

 Рей Бредбері

 

     22 серпня виповнилося б 100 років одному з найвизначніших письменників ХХ століття Рею Бредбері. За своє довге життя Бредбері написав 11 романів, понад 400 фантастичних повістей та оповідань, 21 п’єсу, а також інші літературні твори, кіносценарії, вірші, статті.

     «Коли мені було 19 років, я не міг вступити до коледжу: я був з бідної родини. Грошей у нас не було, тож я ходив до бібліотеки. Три дні на тиждень я читав книги. В 27 років замість університету я закінчив бібліотеку», - так він написав у своїй автобіографії.

     Бредбері рано зрозумів, що хоче стати письменником – почав з того, що у 12 років не маючи достатньо грошей для придбання нових книг, написав продовження до «Великого воїна Марса» Берроуза. І до останніх днів кожного ранку сідав за рукопис, бо вірив, що кожний написаний твір продовжує йому життя. Останній роман автора із символічною назвою «Літо, прощавай» побачив світ у 2006 році.

    Рей Бредбері мав унікальну пам’ять. Він стверджував, що пам’ятає події свого дуже раннього дитинства, коли він фактично був ще немовлям. Психологи стверджують, що такі ранішні спогади властиві людям з багатою фантазією і вони не є справжніми. Проте, хто зна…

    Коли Рей закінчував школу, в родини не було грошей на пристойний одяг, в Америці лютувала Велика депресія. Хлопцеві довелося йти на випускний в костюмі його дядечка. Справа в тому, що дядечко помер у вуличній стрілянині, й мамі довелося заштопувати дірки від куль на піджаку.

З дружиною Рей познайомився у книгарні. Вони прожили разом 56 років, та виховали чотирьох доньок.

    В одному з інтерв’ю Бредбері зізнався, що його заповітною мрією є подорож на Марс, і навіть жартома просив поховати його там в банці з-під капустяного супу.

   В одному з останніх інтерв’ю в Бредбері спитали, чому багато з його прогнозів не виповнилося, зокрема чому досі немає поселень людей на Марсі, на що він досить різко відповів: «Тому що люди - ідіоти». Він сказав, що люди вигадали такі безглузді речі, як одяг для собак, посаду рекламного менеджера й «штуки на зразок айфону». Якби люди більше розвивали науку, вивчали космічний простів, важко навіть уявити, яким би був зараз наш світ. Але сучасне суспільство, на думку Бредбері, «хоче займатися споживанням – пити пиво і дивитися серіали».

   Тим не менш, твори Бредбері сповнені оптимізмом та вірою в людство. Вони демонструють проблеми, які людям необхідно подолати, щоб рухатися у світле майбутнє. В цьому їх найбільша цінність для читача.

   До вашої уваги представляємо виставку-персоналію "Фантастичні хроніки Рея Бредбері", присвячену творчості геніального фантаста.

 

 

Маруся Чурай – голос і душа пісенної України

     Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу, до таких скарбів належить і народна лірична пісня. Однією з творців тих скарбів була напівлегендарна постать, народна поетеса Маруся Чурай. Цього року виповнюється 395 років з дня її народження. Судячи з пісень, які їй приписуються, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій.

     Марусі Чурай приписують авторство близько 40 пісень. Серед них найвідоміші: "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Засвистали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні...", "Сидить голуб на березі", "Зелененький барвіночку", "Нагороді верба рясна", "Котилися вози з гори" та інші. Ці пісні досі живуть у народі й користуються великою любов'ю і популярністю.