Прима української літератури Марія Матіос

#Немирівбібліотека «Прима української літератури» – під такою назвою в нашій бібліотеці організовано виставку-персоналію, присвячену сучасній українській письменниці, яка сьогодні відзначає 65-літній ювілей. Марія Матіос – одна з найпопулярніших сьогодні письменниць, постать якої стала певною мірою харизматичною в сучасній українській літературі. На вистави за мотивами її романів збираються аншлаги. Та й самій Матіос під час літературних фестивалів ніколи не вдається обмежитися годинною автограф-сесією – все триває переважно втричі довше. Марія Матіос корінна гуцулка з Буковини. Має унікальне дослідження своєї родини, що корінням сягає 1790 року. Народилася 19 грудня 1959 року в с. Розтоки Путильського району Чернівецької області. Поетичній мові вона навчалася з малих років у своїх предків. Її бабуся, із хутора Сірук Чернівецької області, розмовляла афоризмами, за це її називали Соломоном. Прадід її був письменником, але грамоти не знав. Мама майбутньої письменниці була вчителькою і саме завдяки їй дівчинка рано зрозуміла матеріальну силу слова. Її книги світові критики назвали "ударом і викликом" сучасності. Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Сербії. Разом з тим письменниця іноді вагається, чи варто їй писати. "Часом не знаєш, чи Бог нагородив чи покарав тим словом… Іноді думаю: а на холеру я пишу ці книжки, якщо люди все одно дуріють, вар’ятіють? Але коли годинами простоюють в чергах за моїм автографом, то, значить, щось у тих книжках є", – поділилась вона. Також Марія Матіос наголошує, що не любить тривіального чтива, тому сама намагається писати інакше. "У мене багато книжок, вони всі різні, але їх об’єднує те, що я люблю історію в людині й людину в історії. Мене цікавить, як людина поводить себе у пастці, як обирає свою дорогу, цікавить мотивація вчинків, поведінки", – говорить письменниця.

Наші права - щасливе дитинство

Щорічно 10 грудня в світі відзначають Міжнародний день захисту прав людини. Ця дата була впроваджена Генеральною Асамблеєю ООН в 1950 році на честь прийняття 10 грудня 1948 року Загальної декларації з прав людини. До відзначення цієї дати Немирівська публічна бібліотека підготувала «Правознавчі цікавинки». Наші читачі створили «Правове дерево» з правами та обов’язками дитини. Для молодших школярів була підготовлена вікторина по казках, в яких діти відшукували, які права казкових героїв були порушені і співчували їм. Була створена книжкова виставка-інформація «Наші права-щасливе дитинство». Тож, усіх бажаючих ознайомитися з виданнями, представленими на виставці, чекаємо в нашій бібліотеці Сьогодні Україна зіштовхнулася з особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Війна, яка супроводжується десятками тисяч смертей серед мирного населення, насильством, руйнуваннями, масовою міграцією людей змушує нас на власному досвіді переконатися, якою є ціна порушень прав людини. Тому, як ніколи, суспільство має згуртуватися для досягнення спільної мети – захисту прав людини та створення сприятливих та безпечних умов життя в усьому світі.

#ДУХ #деньукраїнськоїхустки #Немирівбібліотека Українська хустка вражає своєю красою, вона — поза часом, вона є невід’ємною частиною нашої культурної спадщини, бо зберігає традиції родинного вогнища. Хустка супроводжувала українців від народження і до останнього дня, є символом прихильності, любові, вірності, прощення, скорботи, оберегом та важливим ритуальним предметом. Нею накривали новонародженого, її дарували на хрестини. Ними перев'язували синів, коли проводжали до армії. На сватання дівчата виносили судженим на знак згоди. Хусткою три рази покривали наречену - перехід до статусу заміжньої жінки. Про значення української хустки в культурі України та традиції й особливості носіння цього елементу національного одягу говорили на черговій зустрічі слухачів «Університету третього віку», яка була присвячена Дню Української Хустки. На зустріч були запрошені учасники літературно-мистецького об’єднання «Немирівський край». Під час заходу поетеси Оксана Радецька та Таїсія Савенко читали для присутніх свої неперевершені твори, а Василь Рибалко зіграв на акордеоні ліричну музичну композицію, присвятивши її жінці-матері.

А хустки усміхалися квітами

#Немирівбібліотека #ДУХ #деньукраїнськоїхустки В стінах нашої бібліотеки відбулось справжнє свято барв і краси. 7 грудня в Україні відзначають День української хустки. З нагоди свята для юних україночок було проведено майстер-клас по зав'язуванню української хустки. Дівчата охоче приміряли на себе різні способи і ми ще раз переконалися,що українська хустка пасує кожній українці. День Української Хустки започаткували п’ять років тому з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Вінницькі активістки розпочали святкування дня, присвяченого українській хустці, 7 грудня 2019 року. Засновано свято з метою об'єднання жінок різних професій, віку та національності для збереження українських традицій. Адже здавна в українських сім'ях оберегом, символом кохання та злагоди служила саме хустка. Свято з’явилося нещодавно, але завдяки діаспорі воно відразу ж набуло статусу всесвітнього. Українська хустка – важлива частина традиційного вбрання. У кожному регіоні країни були різні види хусток, а також відрізнялись і способи їх в'язання. Нині можна побачити, що хустки поступово повертаються в моду, та завойовують не одне серце модниць. Але саме українська хустка є трендом у всьому світі. Хустка для українок – це не просто головний убір, це річ символічна, знакова, і є нашою культурною спадщиною. Хустка поєднувала жіночі покоління і передавалася як сімейна цінність від матері до дочки, це була родинна реліквія. Дівчата та жінки раніше носили хустку протягом усього року. Водночас вона стала обов'язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молоді жінки носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Це також свідчило про рівень достатку сім'ї, адже заможні жінки покривали голову хустками з дорогих тканин, бідні – з дешевших.

Уклін усім, хто свій край боронить

#Немирівбібліотека 6 грудня відзначається День Збройних Сил України. Це свято з'явилося завдяки відповідній постанові Верховної Ради, якою в 1993 році була відзначена річниця ухвалення закону «Про Збройні Сили України». Доблесть і честь солдатів і офіцерів - в цьому справжня сила будь-якої армії. Український воїн - надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність важливіші за все. Сьогодні український воїн-захисник є найбільшою гордістю в українському суспільстві. В цей день всі громадяни країни висловлюють свою повагу українським солдатам та офіцерам, які на сході України в нелюдських умовах боронять мирне життя українців. Також згадуються українські воїни-миротворці, які у складі багатьох місій ООН стоять на сторожі миру і порядку в зарубіжних країнах та своєю доблесною службою за кордоном створюють мужній образ українського солдата. З нагоди Дня збройних сил України було проведено годину патріотизму "Уклін усім, хто свій край боронить."

"Волонтерські історії" Людмили Охріменко

#рекомендуємопрочитати Книга дня - "Волонтерські історії" Людмили Охріменко. Ця книжка присвячується волонтерам, які 2014 року стали плічо-пліч із військовими на захист нашої країни. З початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року всі, хто міг тримати в руках кермо, плести сітки, вантажити-розвантажувати гуманітарку, шити, розселяти та гладити по голові, — усі повернулися в стрій так само, як і ветерани АТО взяли до рук зброю. Вони різні, але вони великі люди: і ті, хто власним коштом купує дороге військове обладнання, і ті, хто з кожної пенсії перераховує двісті гривень на ЗСУ, і ті, хто всі ці роки кожного дня ішов у холодні приміщення або потерпав від спеки, але плів своїми розумними руками тисячі кілометрів маскувальних сіток, і ті, хто приганяв машини для наших військових, і ті, хто вивозив людей із-під обстрілів.

Міжнародний День волонтера

#Немирівбібліотека Щороку 5 грудня відзначають Міжнародний День волонтера. В Україні свято набуло особливого значення, адже саме волонтери стали справжніми Героями! Це - тисячі людей, які забезпечують надійний тил нашій армії та підтримку вимушеним переселенцям. За час повномасштабної війни волонтером став кожен українець - це освітяни, студенти, лікарі, рятувальники, актори, зірки шоубізнесу, водії, відповідальний бізнес. Українські люди, як ніхто інший, знають про волонтерство все! Українські волонтери - це головна підтримка для ЗСУ. Вони виробляють та знаходять необхідні речі, продукти, речі першої потреби, підтримують моральний дух бійців. Також волонтери допомагають дітям і дорослим, піклуються про здоров’я тварин, забезпечують їх комфорт та безпеку. Тому цей день є відмінною нагодою вшанувати та висловити вдячність волонтерам за їхню самовіддану працю і безкорисливий внесок на благо суспільства. Висловлюємо слова щирої вдячності волонтерам - усім, хто знайшов у собі силу, відвагу та доброту здійснювати добрі справи, не вимагаючи нічого натомість. Дякуємо всім, хто щоденно дарує своє тепло, час та сили для допомоги іншим.

Книги про чарівні світи

#СвітлоІсторій #ТижденьЧитання2024 #Книгипрочарівнісвіти Книги про чарівні світи полюбляють абсолютно всі, незалежно від віку. Історії для зовсім малечі зазвичай дуже прості і зрозумілі, а для тих, хто не погоджується на банальну боротьбу добра зі злом, але і не хоче прощатися зі світом пригод, магії та легенд, існує ціла серія книг - фентезі. Ці книги завжди займають особливе місце в серцях дітей та підлітків, адже цей жанр дозволяє не лише зануритися у фантастичні світи, але й краще зрозуміти складності реального життя. Через пригоди героїв, підлітки вчаться розрізняти добро і зло, знаходити рішення у важких ситуаціях і усвідомлювати важливість дружби, відданості та сміливості. Пропонуємо читачам нашої бібліотеки ознайомитися з найновішими книгами цієї тематики, які представлені на тематичній виставці» та глибше зануритися у світ пригод і фентезі.

Галерея найактивніших читачів

Улюблена книга дитинства

#Тижденьчитання2024 #Улюбленакнигадитинства З 2.12 по 8.12 стартує національний тиждень дитячого читання. Кожен день цього тижня має свою назву. Немирівська публічна бібліотека долучається до челенджу «Бінго тижня дитячого читання». Його суть полягає в тому, аби впродовж тижня щодня ділитися тематичними книгами. Пропонуємо до уваги парад книг «Улюблена книга дитинства»

Трепетний, як життя

#Немирівбібліотека До вашої уваги цікаві факти про життєвий і творчий шлях українського письменника-новеліста, перекладача доби «Розстріляного відродження» - Григорія Косинки.  Справжнє прізвище письменника – Стрілець. Свій псевдонім Косинка він узяв від польових квітів червоних косинців, які дуже любив.  Народився Григорій Михайлович 29 листопада 1899 року в невеликому селі Щербаківка, Обухівський район, Київська область. Його батьки займалися підробітками на цукровому заводі. У нього було ще п’ять братів та сестер.  В 14 років він переїздить до Києва і намагається самостійно заробляти на життя. Хлопець працював чистильником взуття, канцеляристом. Паралельно з підзаробітками він відвідував вечірні курси в гімназії, щоб згодом вступити до університету.  Навчання в університеті змушений був покинути після третього курсу через матеріальні нестатки.  Його творчий дебют відбувся у київській газеті «Боротьба» в 1919 році з оповіданням «На буряки».  Літературні заробітки Косинки були дуже скромними, тому він вимушений був працювати редактором, читати і виправляти чужі рукописи.  У нього був неабиякий хист до малювання. Часто він ілюстрував свої оповідання та вірші.  Він воював у загонах трипільського отамана Зеленого проти більшовиків і денікінців.  Був активним членом київського об’єднання письменників-попутників під назвою «Ланка».  В 1924 році він познайомився з Тамарою Мороз, своєю майбутньою дружиною. Вона була вірною чоловіку до самої старості, займалася виданням його творів  У листопаді 1934 року Григорія Косинку було арештовано і кинуто до Лук’янівської тюрми за свою творчість та погляди (його звинувачували «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади») . Вже 18 грудня його було розстріляно, а все його майно конфісковано.  Його дружина як «член сім’ї зрадників батьківщини» залишилася на вулиці без засобів існування. Але жінка все життя збирала публікації про нього, зберігала його збірки, збирала докази його невинуватості.  Тридцять років твори письменника не перевидавалися, а ім’я замовчувалося або згадувалося в негативному контексті. Джерело: https://dovidka.biz.ua/grigoriy-kosinka-tsikavi-fakti