Немирівська головна публічна бібліотека: «Криниця» представила суцвіття родинних талантів

У Немирівській ЦРБ відбулося чергове засідання літературно-мистецького клубу «Криниця», на яке запросили кілька талановитих родин. Шкода, що почуте і побачене стало надбанням лише тих, хто прийшов у той день до читального залу, адже рівень майстерності митців, що представили свої доробки, був досить високим.

Серед них викладачі поет-сатирик Михайло Драбович та його донька Ольга Січкар, що займається рукоділлям та фотографією, поет та історик-дослідник Сергій Загній і його дружина Ольга, що створює дивовижні картини з природних матеріалів. Саме ці дві родини працюють під одним дахом Немирівського коледжу будівництва та архітектури, але кожен з них має неповторний талант.

Михайло Петрович пише гуморески, які увійшли до збірки «І сміх, і гріх, а жити треба». Навчальний матеріал, який студенти засвоюють досить складно, він подає їм у вигляді гумористичних мініатюр. Саме у такий спосіб молодь запам’ятовує його легко, тому з навчанням не виникає ніяких труднощів. Тематика гуморесок Михайла Драбовича різноманітна і відображає всі сторони людського буття, допомагає вижити у цьому непростому світі.

Його дочка Ольга Михайлівна, яка має власну сім’ю і нині у декретній відпустці по догляді за донечкою Кірою, за домашніми клопотами знаходить час, аби фотографувати і вишивати. Родзинка її колекції – вишиті метрики і подушечки для голок, жіночі сумочки і шкатулки, а ще чимало інших милих дрібничок, без яких життя було б сірим і буденним. Фотографії ж, які побували не на одній виставці, свідчать про однозначне: Ольга Січкар – геніальний художник, яка малює… об’єктивом фотоапарату.

У Немирові із особливим трепетом спостерігають за унікальним родинним тандемом Загніїв. Сергій Анатолійович, як і його дід Григорій, малює. Навіть людською волосиною. Пише вірші, в Інтернеті створив власний сайт «Спорные факты», що став лідером за кількістю відвідувань, тобто, він один з найчитабельніших сайтів. Два дипломи з відзнакою Вінницького політеху дали Сергію Анатолійовичу шматок хліба і повагу у Немирові, бо всі знають його і як комп’ютерного генія.

Його Ольга Іванівна – це берегиня у повному значенні цього слова. Всі свята – Різдво, Великдень, Трійця, дні народження, день одруження у них перетворюються на справжнісінькі дійства, де продумано все до дрібниць, починаючи від подарунків один одному та друзям, зроблених власноруч, завершуючи тематичним посудом і рідкісними стравами. До речі, цьогоріч Оля спекла паску за рецептом княгині Марії Щербатової, переданої у спадок від бабусі чоловіка. В оселі господиня дому створила затишок, який віє від її картин, зроблених з піску, каміння, ракушок, скла, яєчної шкаралупи, а часом навіть з того, що ми спішимо викинути до смітника. Вироби своїх рук вона роздаровує друзям і рідним, а ще – своїм студентам, яких теж привчає до прекрасного, навчає ніколи не втрачати можливості поділитися з ближнім тим, що зігріє і утішить.

Ще одна талановита родина завітала на засідання «Криниці» - це дев’ятирічна брацлавчанка Катя Дробина, яка вже має власну поетичну збірку під назвою «Зернятко». Книжки роздарувала рідним і друзям, а ще завезла їх до дитячого будинку Свято-Вознесенського Банченського монастиря, що на Буковині. А ще віддала діткам свої іграшки, тим самим відчувши радість, яку можна відчути лише тоді, коли ти розділяєш чужу біду.

Про цю дівчинку знає не лише Вінниччина, але й вся Україна. Вона пише патріотичні вірші, пронизані болем за рідну землю, на якій нині йде війна. Побувала на Майдані, де на руїнах барикад, просякнутих людською крою, читала свої доробки про Небесну Сотню, розстріляну Україну і владу, яка обманювала свій народ.

Творчі починання донечки підтримують батьки Оксана і Всеволод, у яких трійко діточок, а Катюша – найстарша серед них. Вони створили всі умови для інтелектуального і творчого розвитку донечок і сина, тому отримують перші результати батьківського виховання, чим, власне, слугують прикладом для тих батьків, у яких малі діти.

Завершальним акордом літературно-мистецького засідання стали вірші ще одного викладача Немирівського коледжу Марини Довбні, яка очолює творчий клуб «Златоуст». Аби удосконалити свою майстерність, вона виклала свої віші в Інтернет і дослуховується до кожної поради, які висловлюють у своїх коментарях читачі. Всі Маринині вірші мають колоритну мелодику, тому так і просяться на ноти, а ще – цілком заслуговують на поетичну збірку, що вже на часі.

Відкриваючи засідання «Криниці», Світлана Вадимівна Слюсарчук, яка очолює це літературно-мистецьке об’єднання, наголосила на тому, що всі талановиті родини – щасливі, бо кожен день таких людей наповнений неспокоєм, співпереживанням, натхненням, бажанням жити, творити і дякувати за талант Богові. А це, повірте, підвладне далеко не кожному.